метки: Яловичини, Технологія, Виробництво, Кількість, Вгодованості, Дорослій, Напрям, Менша Відгодівлю тварин на природних або культурних пасовищах називають нагулом. Це найдешевший спосіб відгодівлі. З його застосуванням формують нагульні гурти по 100 – 150 голів або випасають тварин на ланцюгових прив’язях. Достатнє забезпечення зеле-ними кормами і підгодівля невеликою кількістю концкормів дає можливість одержувати середньодобові прирости 800 – 1000 г.
Відгодівля силосом найдоцільніша в осінньо- зимовий період. Використовують силос із різних культур, але найчастіше з кукурудзи. Дорослій худобі його згодовують 30 – 40, молодняку — 20 – 25 кг. До раціону також вводять сіно, солому, буряки, картоплю, концент-ровані та інші корми. З розрахунку на 100 кг живої маси худобі на відгодівлі необхідно: силосу — 6 – 8 кг, грубих — 0,8 – 1, коренепло-дів та картоплі — 1 – 1,2, концкормів — 2 – 3 кг, кухонної солі — 40 – 50 г на одну голову за добу. З метою забезпечення тварин про-теїном можна згодовувати сечовину або амонійні солі (молодняку — 40 – 50, дорослій худобі — 80 г).
Для нормалізації цукрово-протеїнового відношення до силосних раціонів вводять 4,5 – 6 кг цукрових буряків і 1,5 – 2 кг патоки. Відгодівля на таких раціонах дає можливість одержувати 800 – 900 г приросту за добу.
Відгодівля сінажем. Її використання дає можливість застосовувати малокомпонентні раціони. Сінаж характеризується низькою вологістю, дрібною структурою, сипучістю. Зважаючи на ці властивості, годівля тварин на таких раціонах повністю механізована й автоматизована. Молодняку 10 – 12-місячного віку згодовують 10 – 15, старше року — 15 – 20 кг сінажу. Використовують також сінажно-концентратний тип годівлі (30 – 40 % сінажу і 60 – 70 % комбікорму за поживністю), що забезпечує високу інтенсивність росту тварин.
Відгодівлю жомом застосовують у бурякосійних районах. Жом добре поїдається тваринами, але містить недостатню кількість білків, фосфору і дуже мало жиру. Тому в раціони додатково вводять протеїнові корми, кісткове борошно, преципітат і кухонну сіль. Дорослій худобі згодовують 60 – 80, молодняку — 45 – 50 кг жому, що за загальною поживністю становить 65 – 70 % раціону. До поїдання великої кількості цього корму тварин привчають протягом 6 – 7 днів, поступово збільшуючи його кількість. У раціон тварин вводять грубі корми з розрахунку 0,5 кг на 10 кг кислого жому, оскіль-ки при меншій даванці порушується травлення. Концентрованих кормів у перший період відгодівлі (30 – 40 днів) згодовують 1,5 – 2, другий (40 – 60) — 2 – 3 кг, патоки відповідно 0,5 – 0,8 і 1 – 1,5 кг для забезпечення організму легкоперетравними вуглеводами. Необхідну кількість протеїну тварини одержують за рахунок введення до раціону гороху, трав’яного борошна, бобового сіна, а також сечовини та амонійних солей. Нестачу фосфору поповнюють додаванням фосфорних мінеральних добавок.
15 стр., 7297 слов
... биохимических и функциональных изменений. Поэтому закономерности роста и развития являются основой всех технологий выращивания ремонтного молодняка. Однако происходящие в растущем организме изменения вызывают расчленение процесса роста и ...
Барду для відгодівлі використовують у районах спиртового вироб-ництва. Це дешевий корм, який одержують від переробки зернових злакових, картоплі, патоки та фруктів. Вона бідна на вуглеводи і кальцій, тому в раціон вводять ячмінь, кукурудзу, овес, крейду, трикальційфосфат та інші мінеральні речовини. Найцінніша зер-нова барда, далі зерново-картопляна і картопляна. Спочатку тва-рин привчають до її поїдання, а потім переводять на повну добову норму. Молодняку від 6- до 12-місячного віку згодовують 15 – 30 кг, до 2-річного — 20 – 30, 2 – 3-річного віку — 30 – 40, дорослій худобі — 60 – 70 кг цього корму. У раціон також вводять грубі корми (сіно, солома): дорослій худобі 7 – 8, молодняку 4 – 6 кг; концентровані — 1 – 2,5 кг; крейду 70 – 100 г на одну голову за добу. Згодовують барду тільки свіжою, оскільки кисла спричинює шлунково-кишкові захворювання. Щоб запобігти появі мокрецю, тваринам дають на 10 л барди не менше 1 кг грубих кормів і утримують їх у сухих приміщеннях із достатньою кількістю під-стилки.
3. М’ясна продуктивність великої рогатої худоби
Яловичина має високі харчові якості і характеризується кращим співвідношенням білка та жиру (1:0,8 – 1), ніж м’ясо інших сільськогосподарських тварин, а також містить менше холестерину, ніж свинина й баранина.
Висока поживність м’яса великої рогатої худоби зумовлена вмістом у його складі найважливіших амінокислот (аргінін, лізин, гістидин, тирозин, триптофан, цистин), жирних кислот, вітамінів, мінеральних, екстрактивних та інших речовин. Перетравність і засвоюваність яловичини досягає 95 %. Залежно від вгодованості тварин енергетична цінність 1 кг м’яса великої рогатої худоби колива-ється від 5 до 12,6 МДж (1200 – 3000 ккал).
М’ясо великої рогатої худоби розділяють на яловичину — одержану від дорослої худоби та молодняку старше 3-місячного віку і телятину — до 3-місячного віку. До його складу входять м’язова, жирова, кісткова і сполучна тканини. Серед них найцінніша — м’язова, оскільки містить повноцінні білки. До сполучної входять в основному неповноцінні білки, а жирова визначає енергетичність і смакові якості м’яса. Надлишок жиру в м’ясі знижує засвоєння поживних речовин і погіршує його смакові якості, а нестача спричинює його жорсткість. В організмі людини найкраще засвоюється м’ясо, в сухій речовині якого міститься однакова кількість білків та жирів.
Прижиттєву м’ясну продуктивність великої рогатої худоби визначають за живою масою, вгодованістю, скороспілістю й оплатою корму. При забої тварин показники м’ясної продуктивності такі: забійна маса, забійний вихід, склад туші за відрубами, співвідношення м’язової, жирової, кісткової та сполучної тканин, хімічний склад, калорійність і смакові якості.
Під забійною масою розуміють масу туші без шкіри, голови, нутрощів і кінцівок по зап’ястковий і скакальний суглоби. Найважливішим показником м’ясної продуктивності є забійний вихід — відношення забійної маси до передзабійної живої маси, виражене у відсотках. Цей показник залежить від напряму продуктивності великої рогатої худоби та її вгодованості. У тварин м’ясних порід забійний вихід становить 60 – 72 %, комбінованого напряму продуктивності — 50 – 60 та молочного — 45 – 50 %.
17 стр., 8242 слов
... визначено такі завдання: 1)розглянути людей літнього та старого віку як соціальна спільність; 2)дослідити участь людей літнього віку в житті сучасного суспільства; )проаналізувати правовий захист престарілих ... роботи з людьми похилого віку; 6) дослідити соціальну роботу з людьми літнього та старого віку; ) проаналізувати обслуговування громадян похилого віку в будинках-інтернатах та територіальних ...
Вагове співвідношення різних частин туші і тканин залежить від породи, рівня годівлі, вгодованості, віку й статі. У худоби м’ясних порід краще розвинуті частини, які відносять до першого сорту, ніж у тварин молочного напряму продуктивності. Інтенсивне вирощування сприяє одержанню м’яса з більшим виходом першого сорту, м’язової та жирової і меншою кісток та сполучної тканин.
Залежно від породи, віку й вгодованості тварин у туші великої рогатої худоби міститься: м’язової тканини 52 – 68 %, жиру — 3,5 – 23, кісток — 15,1 – 21,6, сполучної тканини — 9,6 – 14,3 %. Хімічний склад м’яса та його енергетичність залежать від породи, віку і вгодованості.
Із віком тварин відбуваються значні зміни у співвідношенні та хімічному складі м’яса. Всі тканини збільшуються в абсолютній ма-сі, зростає вихід м’язів та жиру, зменшується у 1,5 – 2 рази вихід кісток і кількість води в м’ясі. Краще за якістю м’ясо одержують від молодих тварин до 2-річного віку, які досягають живої маси 400 – 450 кг. Від вибракуваних дорослих тварин одержують м’ясо гіршої якості.
Облік м’ясної продуктивності. До основних показників м’ясної продуктивності великої рогатої худоби відносять: живу й забійну масу, забійний вихід, середньодобові прирости та якість м’яса.
Живу масу худоби визначають зважуванням, яке проводять вран-ці до годівлі. Для одержання точніших показників приросту маси тварин зважують два дні підряд і виводять середню величину.
Телят зважують після народження, а молодняк у 6, 12, 18 і 24 міс, а також при постановці на відгодівлю чи нагул і після їх завершення. Для визначення інтенсивності відгодівлі раз у місяць проводять контрольне зважування.За абсолютним приростом і кількістю днів певного періоду розраховують середньодобовий приріст, який є важливим показником м’ясної продуктивності тварин.
Вирощених тварин на м’ясо зважують перед відправленням на м’ясопереробні підприємства, перед забоєм після 24-годинної голод-ної витримки, а після забою проводять облік одержаної маси туші. Якість м’яса визначають за кількістю жиру і результатом хімічного аналізу.
4. Шляхи збільшення виробництва яловичини.
Основними шляхами збільшення виробництва яловичини, поліпшення її якості і зниження собівартості є збільшення поголів’я м’ясної худоби, удо-сконалення існуючих та створення нових порід, повноцінна годівля, інтенсивне вирощування й відгодівля, промислове схрещування, інтенсифікація відтворення. Ці заходи будуть ефективними за умов міцної кормової бази, наукової організації праці, застосування високого рівня механізації та автоматизації виробничих процесів.
93 стр., 46262 слов
... вирощування та формування декоративного садивного матеріалу № пп Назва породи Термін вирощування рослин Щорічний відпуск саджанців, тис. шт. Відпад за період вирощування, ... та обгрунтувати агротехніку вирощування садивного матеріалу у розрізі виробничих відділень та порід. Скласти технологічні карти та ... та супіщаними льодовиковими і водно-льодовиковими відкладами. Реакція ґрунтового розчину в них ...
Удосконалення існуючих і створення нових порід. Селекційна робота з породами всіх напрямів продуктивності спрямована на під-вищення м’ясних якостей тварин. Нині в більшості країн світу з розвиненим тваринництвом спостерігається збільшення кількості худоби спеціалізованих м’ясних порід із одночасною стабілізацією або скороченням поголів’я молочного напряму продуктивності, що пояснюється великим попитом на яловичину. Розвитку м’ясного скотарства сприяє те, що для його ведення необхідно менше затрат праці і нижча його капітало- та енергоємність. В Україні тільки створені м’ясні породи худоби (українська і волинська м’ясні), тому вони становлять ще незначну частку у виробництві яловичини.
Годівля тварин. Низький рівень годівлі і нестача протеїну в раціонах призводить до зниження приростів тварин, подовження строків вирощування й підвищення витрат корму на одиницю продукції. Використання концентрованих кормів у вигляді незбалансованих сумішок знижує їхню ефективність на 15 – 20 %.
У господарства по виробництву яловичини необхідно застосовувати типи годівлі з переважним використанням грубих і соковитих кормів та оптимальною кількістю концентрованих (30 – 35 %).
У районах бурякосіяння і картоплевиробництва слід максимально вико-ристовувати відходи харчової промисловості (жом, барда та ін.).
Досягнення передзабійної маси у більш ранньому віці. Цього досягають шляхом інтенсифікації вирощування й відгодівлі молодняку великої рогатої худоби. При вирощуванні тварин до живої маси 400 кг у 18-місячному віці середньодобові прирости повинні становити 670 – 700 г., а в 15- і 12-місячному відповідно 800 і 1000 г.
В умовах України для одержання середньодобових приростів 670 – 700 г частка концкормів в раціоні має досягати 30 %, 800 — 35 – 40, більше 1000 г — 50 %. За весь період вирощування при оптимальному рівні годівлі необхідно одержувати не менше 600 г серед-ньодобового приросту й витрачати з цією метою не більше 8 к. од. Недоцільна реалізація молодняку живою масою менше ніж 400 кг.
Промислове схрещування. У молочному і молочно-м’ ясному скотарстві доцільно проводити схрещування низькопродуктивних корів із плідниками м’ясних порід, а одержаний від них приплід вирощу-вати на м’ясо.
Для корів чорно-рябої, червоної степової, червоної польської та симентальської порід як батьківську форму підбирають плідників порід: герефордської, шароле, абердин-ангуської, кіанської та санта-гертруда. Кращі результати в лісостеповій і поліській зонах Украї-ни одержані при використанні плідників шаролезької і кіанської порід, які характеризуються подовженим періодом росту. У прикарпатській зоні добре себе проявили помісі абердин-ангусів, а в степовій — герефордів та санта-гертруда.
Інтенсифікація відтворення. Найбільш економічно вигідно одер-жувати від 100 корів 100 телят. Проте в реальних умовах вирощування цей показник становить 85 – 90 телят. При такому рівні від-творення можна одержувати 120 – 130 кг яловичини на початкову голову й забезпечити стабільне ведення галузі. Значним гальмом у збільшенні м’ясного контингенту худоби є пізнє осіменіння телиць. Щоб запобігти цьому, забезпечують досяг-нення тваринами у 16 – 18-місячному віці не менше 70 % живої маси дорослої корови.
9 стр., 4456 слов
... економічної ефективності сільськогосподарського виробництва в цілому та вирощування соняшника зокрема викликана, насамперед тим, що від успішного ... сільськогосподарських тварин. Соняшник також вирощують на силос та зелену масу. Як вже зазначалося, соняшник є основною олійною культурою на Україні. ... для годівлі великої рогатої худоби, а також силосують. За 1 га посіву соняшнику при врожайності 20 ц/га ...
Список використаної літератури
1. Чигринов Є.І., Ярмак В.С., Гнатушенко О.В., Сова О.А. Усі на пасовище! //Пропозиція, 2001. №8-9. -С.74-75.(підготовка даних)
2. Чигринов Є.І., Радченко В.В., Кандиба В.М. Юрченко С.Г., Муравйов Л.Ф., Марченко В.А., Кутіков Є.С., Ярмак В.С., Лютий Ю.М., Сиромятникова Н.А., Гнатушенко О.В., Ковтун С.Б., Гриненко Г.О., Корх І.В., Пономаренко О.В., Надворняк Я.М., Сова О.А. Основні технологічні напрями наукової концепції збереження ресурсів у молочному і м’ясному скотарстві //Науково-виробничий посібник.— Харків / Інститут тваринництва УААН, 2001.-С.99. (Здобувачу належать підрозділи 7.5 і 9.5.2).
3. Цюпко В.В., Пронина В.В., Гнатушенко А.В. Принципы оценки потребления сухого вещества объемистых кормов крупным рогатым скотом // Сельскохозяйственная биология, 2003, № 2. — С.12-19. (Здобувачу належить оцінка здатності споживання сухої речовини грубого корму молодняком великої рогатої худоби різного напряму продуктивності).
4. Востриков Н.И., Бельков Г.И., Туников Г.М. Технология производства говядины на промышленной основе. М.: Агропромиздат, 1988. –213с.
