Вивчення технології виробництва молока

метки: Виробництво, Молока, Технологія, Отримання, Установка, Тваринництво, Твариня, Використовують

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

ВІННИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ВИВЧЕННЯ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОБНИЦТВА МОЛОКА

ЗМІСТ

РОЗДІЛ 1 1.1. 1.2. 1.3. 1.4. 1.5.

РЕФЕРАТ ВСТУП НАУКОВІ ОСНОВИ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОБНИЦТВА МОЛОКА (Огляд літератури) Способи утримання корів Особливості годівлі і напування корів Виробництво молока, доїння корів та використання доїльних установок Отримання молока високої якості Висновки з огляду літератури

3 4 6 6 10 15 20 25

ВСТУП

Скотарство є провідною галуззю тваринництва. Частка його товарної продукції в загальній вартості продукції тваринництва становить понад 63 %. Від великої рогатої худоби одержують цінний і незамінний продукт харчування – молоко.

Молоко містить усі необхідні поживні речовини і в найсприятливішому співвідношенні. З нього, Молочна худоба перетворює рослинний протеїн у тваринний на 22-30 %.

Велика рогата худоба відрізняється витривалістю і пристосованістю до різних кліматичних умов, що дає можливість розводити її майже на всіх континентах світу. Вона добре переносить як високу, так і низьку температуру.

Питома частка яловичини у м’ясному балансі держави скла, За рівнем продуктивності велика рогата худоба значно переважає інших

сільськогосподарських тварин.

На виробництво, У великої рогатої худоби порівняно тривалий період життя ( 35- 40, Статева зрілість самок наступає у 6-9-місячному віці,, Велика рогата худоба відрізняється високою витривалістю і

Основною метою нашої дипломної роботи є вивчення загального стану тваринництва у ДП ДГ «Бохоницьке» та намічення шляхів його покращення, а також вивчення способів утримання, гігієни, умов годівлі, розведення та штучного осіменіння корів, отримання молока і його первинної обробки в господарстві.

РОЗДІЛ 1

НАУКОВІ ОСНОВИ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОБНИЦТВА МОЛОКА (Огляд літератури)

1.1.Способи утримання корів

На молочних підприємствах промислового типу застосовують прив’язний і безприв’язний способи утримання корів. Прив’язний спосіб потребує значних затрат праці з догляду за тваринами і не дає можливості ефективно використовувати засоби механізації.

Тваринний двір розміщу

Основні вимоги, що стосуються місць для молоч ­ них корів:

• тварина всіма кінцівками повинна знаходитися на підлозі;
• лягати і підводитися тварина повинна без перешкод;
• корм і вода на доступній відстані;
• підлога ізольована термічно, м’яка, не слизька;
• місце повинно мати необхідні перегородки збоку і спереду;
• комунікативний коридор і перегони повинні бути достатньо широкими і не слизькими [12].

Найпоширеніший на молочних підприємствах промислового типу безприв’язний спосіб утримання, Безприв’язне утримання

Безприв’язне утримання вільно – вигульне. Тварини ( в тому числі і худоба на відгодівлі ) утримуються безприв’язно цілий рік на глибокій незмінній підстилці. До відпочиваючих приміщень прилягають вигульні площадки з твердим покриттям. На фермах з безприв’язним утриманням є родильне відділення, приміщення для телят, доїльно-молочний блок, пункт штучного осіменіння.

Цех видоювання корів і молочарня знаходяться під одним дахом, утворюючи доїльно-молочний блок [5].

При безприв’язному утримання тварини можуть вільно рухатись, виходити на вигульні майданчики, бути на свіжому повітрі, отримуючи сонячне опромінення. Оскільки, двері корівника майже завжди відкриті, то в корівнику склад повітря незначно відрізняється від атмосферного. В деяких господарствах на вигульному майданчику в певних місцях кладуть підстилку (торф, солому), і частина корів відпочиває і ночує там іноді навіть в зимовий час [24].

Такий метод утримання вимагає чіткого зоотехнічного обліку. Щоб корів, Безприв’язна система утримання має багато переваг: здешевлюється

Для роздавання кормів використовують мобільні кормороздавачі типу КТУ-10А, КТУ-10Б, КПТ-10, РСП-10, АРС-10, КРС-15А. Якщо кормового проїзду між рядами годівниць не передбачено, використовують стаціонарні роздавачі кормів РВК -Ф – 74, КВД-Ф -150-1. Доять корів у доїльних залах [23].

За безприв’язно-боксового утримання спостерігається часткове знеособлення тварин. У проектах будівель не закладені переддоїльні майданчики, тому корови навіть упродовж одного дня можуть потрапляти до різних операторів, які доять у різних ритмах, що порушує у тварин первинний рефлекс молоковіддачі і, як наслідок, може відбуватися їх само запуск або розвиватися мастит вим’я.

За безприв’язного комбібоксового утримання передбачається поєднання місць відпочинку та годівлі, а доїння корів — у доїльному залі. В таких приміщеннях можна розмістити більшу кількість тварин, оскільки не має потреби в широкому кормовому проході. Цей спосіб застосовують і на фермах з прив’язним утриманням корів після їх реконструкції. З цією метою знімають прив’язі, а стійла відокремлюють металевими дугами [1].

При безприв’язних методах утримання

Корми роздають мобільними і стаціонарними кормороздавачами, а гній видаляють дельта – скреперною установкою. Порівняно з прив’язною системою комбібоксове утримання дає можливість підвищити продуктивність праці в 2 рази [3].

Суть безприв’язного змінно-групового утримання полягає в тому, що окремі приміщення мають певні призначення. Відпочивають тварини у корівниках, обладнаних боксами, або їх утримують без боксів на підлозі з підстилкою. Приміщення розподіляють на секції, які обладнують груповими напувалками АГК – 4.

Згідно з черговістю виконання

Прив’язне утримання. При такому утриманні кожна корова знаходиться на прив’язі в стійлі з окремою годівницею і автонапувалкою. Корми роздають за допомогою транспортера або мобільних кормороздавачів. Над стійлом кожної тварини висить табличка, де вказані номер, кличка, вік і продуктивність за останню лактацію.

В залежності від розмірів корів

При такому утримання створюються можливості для індивідуальної годівлі і доїння тварин, що сприяє підвищенню їх продуктивності. В стійловий період корів необхідно кожний день (за виключенням сильних морозів) вигонити на прогулянку на 2-4 год. За дояркою закріплюють 25-35 корів, в її обов’язки входять доїння і чистка корів, роздавання кормів, миття доїльних апаратів і молочної посуди. Скотарі прибирають приміщення, роздають корми [9].

Велике значення для покращення продуктивності має також відмінний санітарний стан приміщень для тварин та особливо їх гігієна.

Постійний догляд за шкірою не тільки очищає її від бруду,, При тривалому стійловому утриманні без систематичних

1.2. Особливості годівлі і напування корів

Для реалізації генетичних задатків корів за молочною про

У молочному скотарстві поширені силосно-коренеплідний, сіно-силосно-коренеплідний, сінажно-концентратний типи годівлі. Велика даванка силосу коровам не дає змоги збалансувати раціони за вмістом протеїну, цукру, фосфору, а в деяких випадках і каротину.

Концентрат ний тип годівлі не виправдовує себе внаслідок високої вартості зернових кормів, порушення травлення, зниження продуктивності та відтворних функцій корів. Можна застосовувати цілорічну однотипну годівлю тварин силосом, сінажем, сіном, трав’яною січкою, концкормами. У літній період раціон корів доповнюють зеленою масою, питома вага якої має становити 15-20 % загальної кількості раціону [19].

Груповий спосіб нормованої годівлі найперспективніший, оскільки потребує менше витрат і більше піддається механізації й автоматизації процесу.

Безприв’язне утримання передбачає групову годівлю корів без фіксації та групову режимну нормовану годівлю з фіксацією їх біля годівниць. Корів після отелення групують в однорідні групи від 50 до 100 голів. Для кожної групи складають раціон, розрахований на рівень середньої продуктивності корів.

Корми роздають мобільними й стаціонарними засобами або використовують їх у поїданні. Мобільні засоби прості в експлуатації й характеризуються високою надійністю. Стаціонарні дають можливість автоматизувати процес годівлі корів, але витрати металу з розрахунку на одну тварину на 10-15 % та енергоносіїв на 15-20% більші порівняно з мобільними. Крім того, вони не такі надійні в роботі і в разі виходу системи з ладу організувати годівлю тварин досить складно [15].

Повноцінна і правильно організована, Організм корови, переробляючи корми на молоко відчуває сильну напругу . Для утворення

Перетравлення великої кількості кормів визиває напругу всього організму, особливо травної системи. На перетравлення 1 кг сухої речовини корму корова витрачає 7- 10 кг травних соків, а їх загальна кількість, що виділяється за добу високопродуктивною коровою, сягає 150 л і більше.

Тому у корів з високою продуктивністю обмін речовин протікає більш інтенсивно, ніж у низькопродуктивних. У корів-рекордисток іноді навіть виникають різні хвороби в результаті порушення обміну речовин, що викликані високою продуктивністю.

При згодовуванні коровам концентратів необхідно врахувати, що в рубці тварин жуйних мікробіологічному розщепленню піддаються не тільки вуглеводи, але й білки. Частина кормового білку розпадається до аміаку і може бути перетворена в мікробний білок.

Але при розщепленні великої кількості білка мікроорганізми не встигають засвоювати утворений аміак. При цьому значна частина аміаку всмоктується в кров, попадаючи в печінку синтезується в сечовину і виводиться із організму з сечею. Особливо сильно розщеплюється в рубці білок бобових культур ( білок сої, наприклад до 80 %).

Основу раціону в стійловий період повинні складати грубі і соковиті корми – сіно, силос, коренеплоди, сінаж. При годівлі корів, особливо з високим надоєм, їм необхідно давати концентрати. Якщо високопродуктивну корову годувати тільки грубими кормами і соковитими, то об’єм раціону буде занадто великим і вона не зможе з’їдати всі корми. Разом з тим, при згодовуванні великої кількості концентратів у корів порушується обмін речовин, з’являється захворювання кісткової тканини (остеомаляція), погіршується травлення, знижуються відтворні здатності [21].

Таблиця 1

Корм	Періоди лактації
	початок	середина	завершення
Сіно конюшини, кг	2,6	3,9	4,8
Силос кукурудзи, кг	14,7	18,5	21,6
Буряки кормові, кг	25,0	18,3	15,0
Меляса кормова, кг	0,5	0,5	0,5
Концкорми, кг	9,8	5,7	4,5
Сіль кухонна, г	100	100	100

На 100 кг живої маси дійній корові необхідно давати 1- 2 кг грубих кормів ( не менше половини у вигляді сіна ), 6- 8 кг — соковитих. Концентровані корми за звичай згодовують виходячи із величини надою. Корови з добовим надоєм 10- 12 кг отримують по 150- 200 г концентратів на 1 кг молока, з надоєм 25- 30 кг по 250 – 350 г .

Корова, живою масою

У корів – первісток ріст ще не закінчений. Тому в високопродуктивних стадах рекомендується збільшувати їм норму годівлі на 3-4 кормових порівняно з нормами для повновікових корів [16].

Підготовку корів до запуску починають поступово. У високопродуктивних корів за 20-30 днів до початку сухостійного періоду поступово виключають із раціону соковиті і концентровані корми, а іноді навіть обмежують потребу в воді. Сухостійна корова, яка важить 500 кг при річному надої 4000кг, повинна отримувати в день, кг: сіна бобово-злакового – 6- 8 кг , силосу – 15, коренеплодів – 2, концентрованих кормів – 2, солі – 0,05 [7].

За 5-7 днів до отелу перестають давати соковиті і концентровані корми [11].

Коровам з однаковою масою і приблизно однаковою продуктивністю грубі і соковиті корми дають в рівних кількостях. Концентровані корми нормують виходячи із продуктивності. Високопродуктивні корови повинні отримувати індивідуальні раціони. Корми роздають 2 або 3 рази на добу.

Рекомендують такий порядок згодовування кормів: спочатку концентрати, потім соковиті і лише в кінці грубі. Силос в зимовий час перед роздачею обов’язково повинен деякий час знаходитись в приміщенні (щоб розтанув).

Роздають його після доїння, щоб молоко не придбало його характерного запаху. Час годівлі повинен чітко дотримуватись, так як корови привикають до нього і краще перетравлюють корм [18].

Вода є найважливішою складовою зовнішнього середови ­ ща, без якої неможливі підтримка здорового стану організму і отримання високої продуктивності тварин. При позбавленні води тварини гинуть через 4-8 днів. Вода розчиняє поживні речови ­ ни кормів, які всмоктуються в кров тільки у розчиненому виг ­ ляді. Втрата організмом тварини 10% води супроводжується різкими змінами в його діяльності, при втраті 20% — тварини гинуть.

Напувають корову досхочу чистою водою., Особливу увагу треба звертати на температуру води: холод, Засоби для напування тварин поділяються на стаціонарні,, За прив’язної системи утримання великої рогатої ху

1.3. Виробництво молока, доїння корів та використання доїльних установок

Суттєвою передумовою отримання сирого молока доброї якості є відповідне утримання і годівля молочних корів.

Поголів’я корів повинно бути клінічно здоровим і не мати інфекційних захворювань групи А і В. Поряд з цим корови не повинні мати виявлених захворювань вимені. Корови з клінічними проявами захворювань а також корови, молоко яких непридатне до використання, повинні утримуватися окремо.

Захворювання вимені змінює якість молока та співвідношення його складових частин, вміст, Щоб отримати високоякісне молоко, необ, Щоб уникнути цього, необхідно:

1. утримувати корову в чистоті;
2. перед доїнням обмивати і обтирати вим’я, провітрювати приміщення
3. доїти в чистому халаті, голову пов’язувати косинкою;
4. руки мити з милом водою з-під крана і витирати сухі рушником;
5. перед доїнням прив’язувати хвіст корови до її задньої ноги;
6. перші цівки молока видоювати в окремий посуд, оскільки в них можуть скупчуватися різні бактерії;
7. дійницю ретельно промивати після кожного доїння і тримати в чистоті;
8. доїти корову дочиста;
9. дійки після доїння досуха обтирати, тріщини змащувати чистим вазеліном;
10. після закінчення доїння відразу ж відносити молоко з корівника і охолоджувати його до +8°С і нижче.

Доять корів кілька разів на добу залежно від величини надою,, Перед доїнням тварині можна дати вологу мішанку або пійло, Перші цівки молока особливо багаті на мікроорганізми, ос, Залежно від кількості по

Операції по підготовці до доїння зумовлюють рефлекс молоковіддачі. У випадку, коли молоко не виділяється, частки вим’я злегка масажують, погладжуючи їх пальцями рук зверху вниз. Після цього здоюють перші 2-3 цівки молока у спеціальний кухоль для виявлення маститу у корів, а також із метою зменшення бактеріального забруднення. Тільки тоді, коли корова припустила молоко, оператор надіває на дійки доїльні стакани [4].

Тривалість підготовки корови до доїння – не більше 1 хв, оскільки час від початку підготовки вим’я до моменту припускання молока становить усього 40-80 с.

У практиці скотарства використовують ручне (частіше в невеликих фермерських господарствах ) і машинне доїння. При ручному доїнні дійку захоплюють усіма пальцями й наступним натисканням почергово пальців руки. Під тиском молока сфінктер дійки відкривається і молоко виводиться з частки вим’я. Доїти корову треба швидко, здійснюючи 80-100 стискань за 1 хв.

Доїльні стакани на дійки вим’я надівають у такій послідовності: спочатку на задню ліву, потім передню ліву, задню праву й передню праву, або спочатку на задні, а потім передні дійки. Передчасне їх надівання спричинює затримку молоковіддачі [14].

У кінці доїння проводять заключний масаж вим’я, після чого корову додоюють. Щоденний масаж вим’я сприяє підвищенню надоїв на 10-14%.

Активна молоковіддача у корови триває 5-6 хв., але основна частина молока видоюється протягом 2-4 хв. Тривале доїння (7 хв. і більше) спричинює неповне видоєння молока, оскільки гормон окситоцин впливає на молоковіддачу протягом 3-6 хв.

Після закінчення доїння доїльні апарати, молокопроводи й інший молочний, При величині обслуговуваного поголів’я на фермі з поголі

За умови прив’язного утримання в стійлах корів доять на доїльних установках АД – 100Б ( для тритактних апаратів ) і ДАС – 2В (для двотактних).

Влітку, коли їх випасають, застосовують пересувні доїльні установки УДС – 8А з паралельними доїльними станками та « Імпульс « із доїльними станками « Ялинка» . При доїнні корів у стійлах в переносні відра використовують два апарати. У цьому випадку за годину оператор видоює 16-18 корів [17].

Для доїння

Значного поширення набули двотактні доїльні апарати, які дають можливість скоротити тривалість доїння корів. Їх використовують для доїння у відра та молокопровід.

У виробництві застосовують доїльні апарати

У більшості господарств застосовують триразове доїння. Це дає можливість одержати молока на 8-12 % і молочного жиру на 0,1 – 0,15 % більше. У практиці скотарства значного поширення набуває дворазове доїння, оскільки з його застосуванням затрати праці знижуються на 25-30 %. Основою для його впровадження є депресія в секреції молока, що настає після заповнення вим’я корів на 80 % протягом 12 год. Максимальну кількість молока від корови одержують за рахунок якісного доїння, а не його багатократності. У країнах з розвинутим молочним скотарством корів, як правило, доять два рази на добу [18].

Доїльні установки класифікують за такими типами:

1.Установка для доїння корів на прив’язі у станках ( з переносними доїльними відрами; із транспортуванням молока по молокопроводу ).

2. Установка для доїння корів у доїльних залах із стаціонарними станками – груповими ( перехідного типу, типу « Ялинка», типу « Полігон» та індивідуальними ( прохідного типу, типу «Тандем); з пересувними станками ( конвеєрні ) – кільцевого типу « Карусель» ( з індивідуальними станками типу « Тандем», з радіальними індивідуальними станками типу « Турнікет», з груповими станками типу « Ялинка» і прямолінійного типу ( з індивідуальними станками типу « Юнілак-тор», з індивідуальними візками типу « Юнікар»).

3. Установки для доїння корів на пасовищах і в літніх таборах – із збиранням молока в доїльні відра ( з індивідуальними станками – прохідного типу і типу « Тандем») і з транспортуванням молока по молокопроводу ( із груповими станками типу « Ялинка»).

Вибір доїльної установки базується на техніко-економічних розрахунках. На молочній фермі доцільно використовувати однотипні доїльні установки як для основного стада, так і для родильних приміщень та ізоляторів, це дозволить знизити втрати молока при переведенні корів з однієї технологічної групи в іншу.

Для молочних ферм з різним поголів’ям і способами утримання корів розроблені такі типи доїльних установок: ДАС – 2Б і АД – 100А – для доїння корів у станках на прив’язі із збиранням молока в переносні доїльні відра; АДМ-8- для доїння корів у стійлах на прив’язі з транспортуванням молока по молокопроводу в молочне відділення; «Тандем» УДТ-8 і УДЕ – 8А і УДА-16 – для доїння корів у групових доїльних станках у доїльних залах; УДА-100-конвеєрні; УДС-3А- з прохідними станками для доїння корів у літніх таборах і на пасовищах. Імпортні доїльні установки з Німеччини і Швеції фірми «Альфа-Лаваль» широко використовуються на фермах України й інших країн.

1.4. Отримання високоякісного молока

Загальне поняття «молоко» розглядається як сировина (тоб

.

Молоко повинно мати типовий злегка солодкуватий присмак,

.

Молозиво — злегка липке, на смак солонувате молоко, жов ­ того, навіть коричневого кольору, яке при нагріванні згортається. Його щільність 1,033-1,094 г/см ² . Наприкінці лактації, тобто за декілька тижнів до розтелення, молоко знову набуває ознак молозива. Вміст сухої речовини підвищується, жирові кульки стають меншими, крім того молоко слабо реагує на сичужний фермент і тому важко скисає.

За хімічним складом коров’яче молоко в середньому містить 87,5% води та 12,5% сухих речовин, з яких 3,8% жир, 3,2 — білок, 4,7 — молочний цукор, 0,8% мінеральні речовини. Крім того, молоко містить ферменти, вітаміни та вільні кислоти.

Вміст жиру

Склад жиру також може бути різним. На ці два показники най, Для промисловості важливими є фізико-хімічні (щільність,, Щільність (густина) молока складає 1,027-1,035г/см, Температура кипіння, Для цільного молока існує мінімальна то, Молоко з вмістом мікробів понад

На фермі існує багато джерел механічного і бактеріального забруднення молока. Основне джерело забруднення – це вим’я корів, де з брудом накопичується велика їх кількість. У перших цівках молока мікроорганізмів у 40 разів більше, ніж в останніх. Через дійковий канал вони потрапляють у вим’я, тому його необхідно ретельно підмивати, витирати насухо й здоювати перші цівки молока в окремий посуд.

Попадаючи в молоко, мікроби швидко розмножаються. Доїльні апарати, молочний інвентар і молокопровід після кожного доїння необхідно чітко промивати дезінфікуючими розчинами — сульфанолом, кальцинованою содою або гіпохлоритом кальцію.

Один раз в тиждень доїльні апарати розбирають, всі деталі поміщають в ванну з гарячим миючим розчином і ретельно промивають для цього на фермі повинна бути постійно гаряча вода, спеціальні стенди для промивання доїльних апаратів.

На якість молока впливає і особиста

Якість молока визначається його механічним і мікробіологічним забрудненням. Для визначення механічного забруднення молоко пропускають через паперовий фільтр і порівнюють з еталоном. Мікробіологічне забруднення визначають по редуктазній пробі. Мікроби, що знаходяться в молоці, виділяють фермент редуктазу, яка знебарвлює розчин метиленової синьки. За швидкістю знебарвлення судять про ступінь його забруднення.

Кислотність молока – важливий показник його якості. Свіжовидоєне молоко має слабо кислу реакцію, обумовлене наявністю лимоннокислих і фосфорнокислих солей кальцію.

В неохолодженому молоці кислотність швидко збільшується, так як в ньому розмножаються молочнокислі бактерії, що сприяють бродінню лактози в молочну кислоту. Якщо молоко не охолодити, то воно скисне, так як молочна кислота зсідає основний білок молока – казеїн. Кислотність молока визначають в градусах Тернера (Т ), які показують, скільки мілілітрів децинормального їдкого натрію витратили на титрування 100 мл молока. Свіжовидоєне молоко має кислотність 16-18 Т. При кислотності 25 градусів Тернера молоко зсідається при кип’ятінні, а при 65 – звертається без нагрівання .

Існує державний стандарт, за яким до першого сорту відноситься молоко кислотністю 16-18 градусів Т, за ступеню механічного забруднення – першої групи, за редуктазною пробою – першого класу. До другого сорту відноситься молоко кислотністю до 20 градусів. Молоко першого і другого сортів не повинно мати побічних привкусів і запахів. Закупівельна ціна залежить від сорту молока [10].

Первинна обробка молока (очищення і охолодження) не повинна, Охолодження молока перешкоджає збільшенню кислотності. В свіжовидоєному молоці

Для очищення молока на фермах використовують устаткування типу ООМ – 1000А, за допомогою якого молоко одночасно очищають, охолоджують і сепарують. За одну годину тут очищають 1000 кг або сепарують 600 кг молока.

Вторинну обробку молока застосовують у господарствах,, Нормалізація молока, Пастеризація молока

Стерилізація молока забезпечує знищення вегетативних і спорових форм бактерій, її застосовують для виготовлення питного й згущеного молока, призначеного для тривалого зберігання. Тривала стерилізація молока відбувається за температури 115-120 градусів із витримуванням 15-20 хв., а короткочасна – 125-145 градусів із витримуванням 2-10 с. Ефективнішою є короткочасна, оскільки за умов тривалої стерилізації відбувається денатурація окремих фракцій сироваткових білків, руйнуються вітаміни С і В, значно погіршується сичужне зсідання молока.

Оцінка молока. Для визначення цінності та якості

1.5. Висновки з огляду літератури

Даний теоретичний розділ висвітлив основні положення авторів про наукові основи технології виробництва молока. Ця технологія включає різні способи утримання корів, що дає можливість вибору спеціалістам для ведення молочного скотарства той чи інший спосіб з його позитивними і негативними ознаками. Разом з тим незамінним елементом технології є годівля сільськогосподарських тварин. Саме завдяки правильному вибору норм годівлі і якісним кормам можна збільшити молочну продуктивність корів. Особлива увага приділялась вибору доїльних установок, яка і залежить саме від умов утримання тварин, від кількості поголів’я та належних коштів на їх придбання.

Отримання високоякісного молока в господарствах залежить від багатьох факторів і основні з них висвітлені науковцями в багатьох літературних джерелах. Це і дало змогу нам, як спеціалістам вивчити їх наукові розробки і пропозиції.

1. Байдюк А.Т. Поточно-цеховая система в молочном скотоводстве. – М.: Колос, 1980. – 286 с.
2. Белявский Ю.И. Индустриализация в молочном скотоводстве. – М.: Россельхозиздат, 1984. – 383 с.
3. Бузун І.А. Потокові технології виробництва молока. — К.: Урожай, 1989. – 192 с.
4. Бусенко О.Т., Столюк В.Д., Могильний О.Й. та ін. – К.: Вища освіта, 2005. – 496 с.
5. Відомчі норми технологічного проектування: Скотарські підприємства ВНТП –46.94: Вводяться вперше/ Мінсільгосппрод України. – К.: Ноосфера,1994. – 60 с.
6. Генофонд свійських тварин України: Навчальний посібник / Д.І. Барановський, В.І. Герасимов, В.М. Нагаєвич та ін.; за ред. Д.І. Барановського та В.І. Герасимова. – Харків: Еспада, 2005. – 400 с.
7. Годівля сільськогосподарських тварин: Довідник у таблицях / А.Т. Цвігун, М.Г. Повозніков, CM. Блюсюк та ін. – Кам’янець — Подільський: Аксіома, 2007. – 100 с.
8. Гульсен Я. Сигнали корови: Практичний посібник для менеджменту молочної ферми; пер. з англ. Я. Паньківа. – Ветвайс, 2006. – 96 с.
9. Довідник тваринника-любителя / М.Д. Самойлик, В.І. Сокрут, B.C. Козир та ін. – Дніпропетровськ: Промінь, 1990. – 239 с.
10. ДСТУ3662-97 «Молоко коров’яче незбиране. Вимоги при закупівлі».
11. Жадан A.M. Тваринництво. – К.: Урожай, 1982. – 256 с.
12. Зубець М.В., Ейснер Ф.Ф., Байда В.І. Молочне скотарство. – К.: Урожай, 1988. – 240 с.
13. Інтенсивні методи використання молочного стада / В.І. Кос­тенко, А.Я. Маньковський, Г.В. Танцуров, АЛ. Сривов. – К.: Урожай, 1990. – 192 с.
14. Левин А.Б. Основы животноводства и кормопроизводства. – М.: Агропромиздат, 1987. – 255 с.
15. Нетрадиційна оцінка кормів і складання раціонів за продук­цією молока / М.Ф. Кулик, В.Ф. Петриченко, О.І. Скоромна та ін.; За ред. М.Ф. Кулика, В.Ф. Петриченка, О.І. Скоромної, Ю.В. Обертюха. – Вінниця: Теза, 2006. – 543 с.
16. Основи перспективних технологій виробництва продукції тваринництва / Г.М. Калетнік, М.Ф. Кулик, В.Ф. Петриченко та ін.; За ред. Г.М. Калетніка, М.Ф. Кулика, В.Ф. Петриченка, В.Д. Хорішка. – Вінниця: Енозіс, 2007. – 584 с.
17. Основи раціональної годівлі дійних корів: Науково-практичні рекомендації / А.Т. Цвігун, М.Г. Повозніков, CM. Блюсюк та ін. – Кам’янець-Подільський, 2001. – 12 с.
18. Повноцінна годівля – основа високої продуктивності тварин: Науково-практичні рекомендації /А.Т. Цвігун, М.Г. Повозніков, CM. Блюсюк, В.Г. Кураш. – Кам’янець-Подільський, 2005. – 12 с.
19. Практикум з годівлі сільськогосподарських тварин /І.І. Ібатулін, Ю.О. Панасенко, В.К. Кононенко та ін. – К., 2000. – 371 с.
20. Рубан Ю.Д. Скотарство і технологія виробництва молока та яловичини. – Х.: Еспада,2002. – 576 с.
21. Свеженцов А.І., Козир В.С. Особливості годівлі високопродуктивних корів. – Дніпропетровськ, 1999. – 128 с.
22. Свеженцов А.И. Нормированное кормление сельскохозяйственных животных. Справочник. – Днепропетровск «Наука и образование», 1998. – 296 с.
23. Сиротюк В.М. Машини та обладнання для тваринництва. Навчальний посібник. – Львів: Магнолія плюс, 2004. – 200 с.
24. Справочник зоотехника /А.П. Калашников, Н.И. Стрекозов и др. – М.: Агропромиздат, 1996. – 479 с.
25. Технологія виробництва продукції тваринництва: Підручник / О.Т. Бусенко, В.Д. Столюк, О.Й. Могильний та ін. – К.: Вища школа, 2005. – 496 с.
26. Токарев М.Ф., Ведерєчко В.І., Лашко О.І. Домашня ферма. – К.: Урожай, 1993. – 192 с.