Моделювання процесу розробки рішень

метки: Рішень, Розробка, Технологія, Модель, Процес, Системі, Добавить, Причина

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”

Реферат

На тему: «Моделювання процесу розробки рішень»

З курсу «Теорія прийняття рішень» Варіант №5

Виконав: Дерба В.С.

Перевірив: Кривий Р.З.

Львів — 2015

Зміст

Вступ

1. Зміст і класифікація управлінських рішень

1.1 Рішення як процес

1.2 Класифікація управлінських рішень

2. Моделі прийняття управлінських рішень , Висновок , Список використаної літератури

Вступ

Прийняття рішень — складова частина будь-якої управлінської функції. Необхідність прийняття рішення пронизує все, що робить керівник, формуючи цілі і домагаючись їх досягнення. Тому розуміння природи прийняття рішень надзвичайно важливе для всякого, хто хоче досягти успіху в мистецтві управління.

Прийняття рішень необхідно для виконання управлінських функцій. Процес прийняття обґрунтованих об’єктивних рішень у ситуаціях виняткової складності досягається шляхом використання наукового підходу до даного процесу, моделей і кількісних методів прийняття рішень.

Менеджеру відомо, що добре структуровані проблеми мають різноманітні рішення. Оптимальне рішення для таких проблем може бути знайдено за допомогою методів дослідження операцій і моделювання. Наприклад, вибір оптимального варіанту розвитку і реконструкції підприємства, розрахунок оптимального завантаження виробничих потужностей, розробка оптимальних режимів технологічних процесів.

У першому розділі даної роботи, я постарався описати зміст процесу прийняття управлінського рішення. Класифікацію управлінських рішень. У другому розділі розглянув методи наукового підходу до процесу прийняття, а також використання методів і моделей оптимізації управлінських рішень.

1. Зміст і класифікація управлінських рішень

1.1 Рішення як процес

Управлінське рішення — це результат конкретної управлінської діяльності менеджменту. Прийняття рішень є основою управління. Вироблення і прийняття рішень — це творчий процес у діяльності керівників будь-якого рівня, що включає:

• Вироблення і постановку цілі;
• Вивчення проблеми на основі отриманої інформації;
• Вибір і обґрунтування критеріїв ефективності (результативності) і можливих наслідків прийнятого рішення;
• Обговорення з фахівцями різних варіантів рішення проблеми (задачі);
• Вибір і формулювання оптимального рішення;
• Прийняття рішення;
• Конкретизацію рішення для його виконавців.

Процес прийняття рішень — це циклічна послідовність дій суб’єкта управління, спрямованих на вирішення проблем організації, генерації альтернатив, прийняття рішення та організації його виконання.

Технологія прийняття управлінського рішення

... зі ставленням до цілям, з методами вироблення рішень і зі зниженням емоційної напруженості на початкових етапах процесу прийняття рішення. Задумку фахівців, даний етап починається з ... про включення в процес стадії, пов'язаної з виконанням рішення. На мій погляд, виконання рішення є частиною процесу прийняття рішення. У багатьох іноземних джерелах весь процес ухвалення рішення в організації ...

Найбільш цілісне і наочне уявлення про процес прийняття рішень дає схема, що відображає його основні стадії і порядок їх проходження.

Слід, однак, відзначити, що схема ця є ідеалізованою моделлю, тому що реальні процеси прийняття рішень, внаслідок різноманітності організацій, ситуацій і проблем, що потребують вирішення, як правило, від неї відрізняються, тобто фактично структура процесу прийняття управлінського рішення багато в чому визначається ситуацією і розв’язуваною проблемою.

Технологія менеджменту розглядає управлінське рішення як процес, що складається з трьох стадій:

• Підготовка рішення;
• Прийняття рішення;
• Реалізація рішення.

На стадії підготовки управлінського рішення проводиться економічний аналіз ситуації на мікро- та макрорівні, що включає пошук, збір та обробку інформації, а також виявляються і формуються проблеми, які потребують вирішення.

На стадії ухвалення рішення здійснюється розробка й оцінка альтернативних рішень і курсів дій, проведених на основі різноманітних розрахунків;

• Проводиться відбір критеріїв вибору оптимального рішення;
• Вибір і ухвалення найкращого рішення.

У системі управління обов’язково повинен дотримуватися принцип вибору прийнятого рішення з певного набору рішень. Чим більше вибір, тим ефективніше управління. При виборі управлінського рішення до нього висуваються такі вимоги:

• Обґрунтованість рішення;
• Оптимальність вибору;
• Правомірність рішення;
• Стислість і ясність;
• Конкретність у часі;
• Адресність до виконавців;
• Оперативність виконання.

1.2 Класифікація управлінських рішень

Класифікація управлінських рішень необхідна для визначення загальних і конкретно-специфічних підходів до їх розробки, реалізації і оцінки, що дозволяє підвищити їх якість, ефективність і наступність. Управлінські рішення можуть бути класифіковані найрізноманітнішими способами. Найбільш поширеними є наступні принципи класифікації:

• По функціональному змісту;
• За характером вирішуваних завдань (сфері дії);
• По ієрархії управління;
• За характером організації розробки;
• За характером цілей;
• З причин виникнення;
• По вихідним методах розробки;
• По організаційному оформленню.

Управлінські рішення можуть бути класифіковані по функціональному змісту, тобто по відношенню до загальних функцій управління, наприклад:

• Рішення планові;
• Організаційні;
• Контролюючі;
• Прогнозуючі.

Зазвичай такі рішення торкаються у тій чи іншій мірі всі функції управління, проте в кожному з них можна виділити основне ядро, зв’язане з якоюсь основною функцією.

Інший принцип класифікації зв’язаний з характером розв’язуваних завдань:

• Економічних;
• Організаційних;
• Технологічних;
• Технічних;
• Екологічних і інших.

Найчастіше управлінські рішення пов’язані не з однією, а з рядом завдань, в тій чи іншій мірі маючи комплексний характер.

За рівнями ієрархії систем керування виділяють управлінські рішення на рівні базової системи; на рівні підсистем; на рівні окремих елементів системи. Зазвичай ініціюються загальносистемні рішення, які потім доводяться до елементарного рівня, однак можливий і зворотний варіант.

У залежності від організації розробки рішень виділяються наступні управлінські рішення:

• Одноосібні;
• Колегіальні;
• Колективні.

Перевага способу організації вироблення управлінського рішення залежить від багатьох причин:

• Компетентності керівника;
• Рівня кваліфікації колективу;
• Характеру завдань;
• Ресурсів і т.д.

За характером цілей прийняті рішення можуть бути представлені як:

• Поточні (оперативні);
• Тактичні;
• Стратегічні.

З причин виникнення управлінські рішення поділяються на:

• Ситуаційні, пов’язані з характером виникаючих обставин;
• За приписом (розпорядженням) вищих органів;
• Програмні, пов’язані з включенням даного об’єкта управління в певну структуру програмно-цільових відносин, заходів;
• Ініціативні, пов’язані з проявом ініціативи системи, наприклад у сфері виробництва товарів, послуг, посередницької діяльності;
• Епізодичні і періодичні, що випливають з періодичності відтворювальних процесів в системі (наприклад, сезонності сільськогосподарського виробництва, сплаву лісу по ріках, геологічних робіт).

Важливим класифікаційним підходом служать вихідні методи розробки управлінського рішення. До їх числа можна віднести:

• Графічні, з використанням графоаналітичний підходів (селевих моделей і методів, стрічкових графіків, структурних схем, декомпозиції великих систем);
• Математичні методи, що припускають формалізацію уявлень, відносин, пропорцій, термінів, подій, ресурсів;
• Евристичні, пов’язані з широким використанням експертних оцінок, розробки сценаріїв, ситуаційних моделей.

По організаційному оформленню управлінські рішення поділяються на:

• Жорсткі, однозначно задають подальший шлях їхнього втілення;
• Орієнтують, що визначають напрямок розвитку системи;
• Гнучкі, що змінюються відповідно до умов функціонування і розвитку системи;
• Нормативні, що задають параметри протікання процесів в системі.

Перераховані види рішень приймаються, в основному, в процесі оперативного управління.

Для стратегічного і тактичного управління будь-якої підсистеми системи менеджменту приймаються раціональні рішення, засновані на методах економічного аналізу, обґрунтування та оптимізації.

управлінський рішення науковий оптимізація

Схематична класифікація управлінських рішень

Управлінські рішення	За функціональним змістом	— Планові , — Організаційні , — Контролюючі , — Прогнозні , — Регулюючі , — Облікові — Аналітичні
	За характером завдань	— Економічні , — Організаційні , — Технологічні , — Технічні , — Екологічні — Інші
	За рівнями ієрархії	— На рівні базових систем , — На рівні підсистем — На елементарному рівні
	За характером організації розробки	— Одноосібні , — Колегіальні — Колективні
	За характером цілей	— Поточні , — Тактичні — Стратегічні
	З причин виникнення	— Ситуаційні , — За приписом , — Програмні , — Ініціативні — Епізодичні
	За вихідними методам розробки	— Графічні , — Математичні — Евристичні
	По організаційному оформленню	— Жорсткі , — Орієнтують , — Гнучкі — Нормативні

2. Моделі прийняття управлінських рішень

Модель — це представлення об’єкта системи або ідеї в деякій формі відмінної від самої цілісності. Вона є спрощеним зображенням конкретної життєвої (управлінської) ситуації. Іншими словами, в моделях певним чином відображаються реальні події, обставини і т.д. Існує ряд причин зумовлюючих використання моделі замість спроб прямого впливу з реальним світом:

• Складність ь реального світу (реальний світ організації виключно складний і фактичне число зміни, що відносяться до конкретної проблеми, значно перевершує можливості будь-якої людини, і осягнути його можна спростивши реальний світ за допомогою моделювання);

• Експериментування (зустрічається безліч управлінських ситуацій, в яких бажано випробувати й експериментально перевірити альтернативні варіанти вирішення проблеми. Певні експерименти в умовах реального світу можуть і повинні бути виконані. Коли фірма «Боїнг» проектує новий літак, «Ніссан» новий автомобіль, «Ай Бі Ем «- нову модель комп’ютера, вони завжди виготовляють зразок, перевіряють його в реальних умовах і тільки потім починають повномасштабне виробництво. Але пряме експериментування такого типу дорого коштує і вимагає часу. Існують незліченні критичні ситуації, коли потрібно прийняти рішення, але не можна експериментувати в реальному життя.);

• Орієнтація управління на майбутнє (неможливо спостерігати явище, яке ще не існує і може бути ніколи не відбудеться, як і проводити прямі експерименти. Однак багато керівників прагнуть розглядати тільки реальні і відчутні, і це, в кінцевому рахунку має виразитися в їх повороті до чого -то мабуть. Моделювання — єдиний до теперішнього часу систематизований спосіб побачити варіанти майбутнього і визначити потенційні наслідки альтернативних рішень, що дозволяє їх об’єктивно порівнювати.).

  Перш ніж розглянути широко використовувані сучасними організаціями моделі необхідно описати три базових типи моделей: Фізична модель (представляє те, що досліджується, за допомогою збільшеного чи зменшеного опису об’єкта або системи. Відмітна характеристика фізичної моделі полягає в тому, що в певному сенсі вона виглядає як модельована цілісність. Приклад: креслення заводу, його зменшена фактична модель, така фізична модель спрощує візуальне сприйняття і допомагає встановити, чи зможе конкретне устаткування фізично розміститися в межах відведеного для нього місця, а також дозволити пов’язані проблеми. Автомобільні та авіаційні підприємства завжди виготовляють фізичні зменшені копії нових засобів пересування, щоб перевірити певні характеристики. Будучи точною копією, модель повинна вести себе аналогічно розробляється нового автомобіля або літака, але при цьому коштує вона багато менше справжньої);

• Аналогова модель (представляє досліджуваний об’єкт аналогом, який веде себе як реальний об’єкт, але не виглядає як такий. Приклад аналогової моделі — організаційна схема. Вибудовуючи її, керівництво в стані уявити собі ланцюги проходження команд і формальну залежність між індивідами та діяльністю. Така аналогова модель явно більш простий і ефективний спосіб сприйняття і прояву складних взаємозв’язків структури великої організації, ніж, скажімо, складання переліку взаємозв’язку всіх працівників);

• Математична модель (у цій моделі, званої також символічною, використовуються символи для опису властивостей або характеристик об’єкту чи події).

Побудова моделі є процесом. Основні етапи цього процесу — постановка задачі, побудова, перевірка на достовірність, застосування і відновлення моделі.

Постановка завдання. Перший і найбільш важливий етап побудови моделі, здатний забезпечити правильне рішення управлінської проблеми, полягає в постановці завдання. Правильне використання математики або комп’ютера не принесе ніякої користі, якщо сама проблема не буде точно діагностована. Правильна постановка завдання важливіше навіть, ніж її рішення. Для знаходження прийнятного чи оптимального рішення задачі потрібно знати, з чого вона складається. Як не просто і прозоро дане твердження, надто багато фахівців ігнорують очевидне. Мільйони доларів витрачаються щорічно на пошуки елегантних і глибокодумних відповідей на невірно поставлені питання. Далі, з того тільки, що керівник обізнаний про наявність проблеми, зовсім не випливає факт ідентифікації щирої проблеми. Керівник зобов’язаний уміти відрізняти симптоми від причин.

Побудова моделі. Після правильної постановки завдання наступним етапом процесу передбачена побудова моделі. Розробник повинен визначити головну мету моделі, які вихідні нормативи або інформацію передбачається отримати, використовуючи модель, щоб допомогти керівництву дозволити стоїть перед ним. Також необхідно визначити яка інформація потрібно для побудови моделі, що задовольняє цим цілям і видає на виході потрібні відомості.

Перевірка моделі на достовірність. Після побудови моделі її варто перевірити на достовірність. Один з аспектів перевірки полягає у визначенні ступеня відповідності моделі реальному світу. Спеціаліст з науки управління повинен встановити — чи суттєві компоненти реальної ситуації убудовані в модель. Перевірка багатьох моделей керування показала, що вони не досконалі, оскільки не охоплюють усіх релевантних змінних. Природно, чим краще модель відображає реальний світ, тим вище її потенціал як засіб надання допомоги керівнику в ухваленні гарного рішення, якщо припустити, що модель не занадто складна у використанні. Другий аспект перевірки моделі пов’язаний з установленням ступеня, у якій інформація, одержувана з її допомогою дійсно, допомагає керівництву впоратися з проблемою.

Застосування моделі. Після перевірки на достовірність модель готова до використання. Ні одну модель науки управління не можна вважати успішно вибудованої, поки вона не прийнята, не зрозуміла, і не застосована на практиці. Це здається очевидним, але найчастіше виявляється одним із самих тривожних моментів побудови.

Оновлення моделі. Навіть якщо застосування моделі виявилося успішної, майже напевно вона зажадає оновлення. Керівництво може знайти, що форма вихідних даних не ясна або бажані додаткові дані. Якщо цілі організації змінюються таким чином, що це впливає на прийняття рішень, модель необхідно відповідним чином модифікувати. Аналогічним чином, зміна в зовнішньому оточенні — наприклад, поява нових споживачів, постачальників або технологій — може знецінити допущення вихідну інформацію, на яких ґрунтувалася модель при побудові.

Висновок

Отже, моделювання дозволяє заздалегідь передбачити хід подій і тенденції розвитку, властиві керованої системі, з’ясувати умови його існування та встановити режим діяльності з урахуванням впливу різних факторів. При цьому, на перший погляд, може здатися, що чим більша кількість чинників враховано в моделі, тим краще сама модель. Насправді деталізована модель не завжди доцільна, оскільки це зайве ускладнює модель і представляє труднощі для її аналізу.

Удосконалення процесу прийняття управлінських рішень і відповідно підвищення якості прийнятих рішень досягається за рахунок використання наукового підходу, моделей і методів прийняття рішень. Модель є представленням системи, ідеї або об’єкта. Необхідно використовувати моделі через складність організацій, неможливості проводити експерименти в реальному світі, необхідності заглядати в майбутнє. Основні типи моделей: фізичні, аналогові і математичні (символічні).

Спільними проблемами моделювання є недостовірні передумови, інформаційні обмеження, погане використання результатів і надмірні витрати.

Список використаної літератури

1. Виханский О.С., Наумов А.І. Менеджмент: людина, стратегія, організація, процес: 2-е вид.: Підручник. — М.: Фірма «Гардарика», 1996.

2. Голубков Є.П. Яке прийняти рішення? Москва «Економіка», 1990.

3. Любушин Н.П., Лещева В.Б., Дьякова В.Г. Аналіз фінансово-економічної діяльності підприємства: Навчальний посібник для вузів/під ред.проф. Н.П.Любушіна.-М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. — 472с.

Подобные документы

• Характеристика змісту, форми і алгоритму прийняття управлінських рішень. Сутність, різновиди та функції прогнозування при прийнятті управлінських рішень. Бухгалтерський облік та економічний аналіз в системі прогнозування та прийняття управлінських рішень.

  дипломная работа [2,8 M], добавлен 10.06.2012

• Характеристика змісту і алгоритму прийняття управлінських рішень. Сутність, різновиди та функції прогнозування при прийнятті рішень. Організація бухгалтерського обліку в системі прогнозування. Економічний аналіз у системі розробки управлінських рішень.

  дипломная работа [1,4 M], добавлен 30.08.2014

• Праксеологічні аспекти вивчення особливостей розробки, прийняття і реалізації оперативних управлінських рішень на прикладі компанії «Life Card Group». Кількісні (аналітичні та статистичні) та якісні методи обґрунтування оперативних управлінських рішень.

  курсовая работа [63,4 K], добавлен 04.07.2013

• Перебудова систем управління підприємством. Природа рішень у менеджменті. Технологія розробки рішень. Науковий підхід до розробки i прийняття управлінських рішень. Методи розробки і обґрунтування, оцінка і прийняття рішень. Організація виконання рішень.

  курсовая работа [64,7 K], добавлен 23.10.2008

• Сутність, класифікація і характерні риси управлінських рішень. Фактори, що визначають їх якість і ефективність. Стадії, структура, методи та моделі прийняття рішень. Застосування наукового підходу в процесі прийняття управлінських рішень на підприємстві.

  курсовая работа [169,1 K], добавлен 01.07.2008