Технологія вирощування озимого жита

метки: Вирощування, Технологія, Зерно, Врожайність, Трубка, Ґрунтах, Кількість, Також

2. Ботанічна характеристика та біологічні властивості

2.1 Етапи органогенезу, фази розвитку та елементи структури урожаю пов’язані з ними

3. Агрокліматичні і господарські умови вирощування жита озимого в БЦДСС

3.1 Клімат, опади, ґрунти, температура

3.2 Потенціал урожайності жита в господарстві

3.2.1 Розрахунки

4. Технологія вирощування жита озимого

4.1 Підготовка насінного матеріалу і сорти

4.2 Попередники

4.3 Обробка ґрунту

4.4 Система удобрення

4.5 Сівба

4.6 Догляд за посівами

4.7 Збирання

5. Технологічна карта, Висновки і пропозиції

Культурне жито виникло із бур’янисто-польового, яке засмічувало посіви пшениці. Порівняно з пшеницею жито більш молода культура. Походить з країн Південно-Східної Азії, Туреччини та Закавказзя. Перші відомості про вирощування жита в Росії відносяться до IX ст. На території України вперше почали вирощувати в першому тисячолітті до н.е.

Тепер жито вирощують у всіх країнах Західної Європи і США. У світовому землеробстві жито займає одне з останніх місць серед зернових злакових культур (близько 20 млн. га).

Посівна площа жита на Україні 650-700 тис. га. Основні площі посіву зосереджені на Поліссі. Вирощують жито і в Лісостепу.

Середня врожайність жита нижча, ніж пшениці, тому що його висівають на більш бідних ґрунтах. Так, у 2002 р. вона була 20,2 ц/га, що на 10,6 ц / г а нижче порівняно з озимою пшеницею. Проте якщо жито вирощувати на родючих ґрунтах і вносити достатню кількість добрив, воно потенційно спроможне формувати більш високі врожаї, про що свідчить передовий досвід. Наприклад, на сортодільницях України його врожайність досягла 45-60 ц/га.

1. Народногосподарське значення

Озиме жито — важлива продовольча і кормова культура. Озиме жито в нашій країні є другою важливою після пшениці культурою. Продовольча цінність його визначається значним вмістом в зерні білків (12,8%) та вуглеводів (69,1%).

Наявність у житньому хлібі повноцінних білків, багатих на незамінні для людей амінокислоти, особливо на лізин, аргінін та ін., великої кількості легкозасвоюваних вуглеводів, а також дуже важливих вітамінів (А, В ₁ , В₂ , В₃ , В₆ , РР, С), значна калорійність (1 кг житнього хліба забезпечує людину 2481,2 ккал) свідчать про його високу поживність як продукту харчування, особливо при виконанні людиною фізичної праці. Слід додати також, що, з’їдаючи 500 г житнього хліба, людина повністю забезпечує себе залізом і фосфором та на 40% — кальцієм [1].

Технологія вирощування ярої пшениці

... Найбільш негативно впливає на врожай ярої пшениці нестача вологи в період ... пшениці за сприятливих умов вирощування дорівнює в середньому 400. На удобрених площах він нижчий, на ... високі температури (краще, ніж жито та овес). Короткочасне підвищення температури ... більш вимоглива до родючості грунтів, ніж інші ярові хліба. На ... його якість, зокрема зменшується вміст білка і клейковини. Сонячна погода на ...

У складі зерна жита є ненасичені жирні кислоти, що здатні розчиняти холестерин в кровоносній системі людини, що викликає важке захворювання — атеросклероз. Завдяки цьому лікарі рекомендують людям старшого віку вживати житній хліб як профілактичний засіб від можливого захворювання.

Житній хліб має підвищену кислотність, яка зумовлена життєдіяльністю молочних бактерій. Це надає йому приємного смаку і запаху та інших цінних кулінарних ознак.

Проте в зерні жита менше, ніж пшениці, міститься клейковини (8 — 26%), яка, крім того, більш рухлива і гірше розтягується. Тому житній хліб менш об’ємний і швидше черствіє.

Житнє борошно часто використовують як домішку до пшеничного при випіканні популярних сортів хліба. Наприклад, відомий Український хліб залежно від сорту має у своєму складі 80 — 20% житнього та 20 — 80% пшеничного борошна.

Озиме жито є також цінною кормою культурою. У тваринництві у вигляді концентрованого корму використовують житні висівки та кормове борошно, які містять 11 — 12% білків і добре засвоюються тваринами. Сіють озиме жито на зелений корм, яким забезпечують велику рогату худобу в ранньовесняний період. Нерідко озиме жито вирощують і на сіно. Солому жита використовують як грубий корм у вигляді запареної січки, а також для виготовлення парникових мат, корзин, паперу.

Зерно жита використовується і для технічних цілей. Воно переробляється на спирт, крохмаль, патоку. Із соломи виготовляють оцтову кислоту, лігнін, целюлозу та ін.

Агротехнічне значення жита полягає в здатності пригнічувати бур’яни внаслідок великої кущистості і швидкого росту. Озиме жито на зелений корм є добрим попередником для озимої пшениці, а на зерно для просапних і ярих культур.

У всіх зонах обробітку озимого жита є сорти, які районують, що достатньо повно відповідають вимогам інтенсивної технології: високопродуктивні, чуйні на заходи агротехніки і здатні в умовах інтенсивного обробітку забезпечити врожайність 7 т і більше з кожного гектара.

2. Ботанічна характеристика та біологічні властивості

Жито належить до родини Poaceae (тонконогових), роду Secale .

За даними різних авторів, об’єднує від 6 до 13 ботанічних видів, серед яких поширений лише один культурний вид — жито посівне (Secale cereale L.), що визнаний у світовому землеробстві, у тому числі й у нашій країні як важлива продовольча і кормова культура.

Вид об’єднує понад 40 різновидностей. Всі сорти жита, які мають поширення в Україні, належать до різновидності vulgare (звичайне ).

Жито посівне — однорічна трав’яниста рослина. Як кормове вирощують також культурне багаторічне жито, одержане А. І. Державіним при схрещуванні дикого багаторічного жита з однорічним культурним посівним житом.

Посівне жито в природі є диплоїдною формою (2n-14).

В останні десятиріччя селекціонерами шляхом подвоєння кількості хромосом було створене тетраплоїдне жито (2n-28), сорти якого формують велике зерно (маса 1000 зерен досягає 50-55 г) та міцну, стійку до вилягання соломину [5].

Умови і режими зберігання зерна

... і в ядрі відбувається процес руйнування каротиноїдів. просо фізіологічний зберігання зерно 2. Фізіологічні особливості культури що впливають на зберігання Зерно проса має кулясту, овальну або овально-подовжену форму. ... культур Культура Кут природного схилу,градусів Культура Кут природного схилу, градусів Пшениця Жито Ячмінь Кукурудза Соняшник Рис Овес Просо 23 - 28 23 - 28 28 - 45 ...

До умов вирощування жито менш вимогливе, ніж пшениця, особливо до ґрунтів. Посівне жито відзначається добре розвиненою кореневою системою , яка проникає у ґрунт на глибину до 1,5-2 м і завдяки високій фізіологічній активності легко засвоює з ґрунту поживні речовини з важкорозчинних сполук.

Вузол кущіння у жита формується на трохи меншій глибині від поверхні ґрунту (1,7-2 см), ніж у пшениці (2-3 см).

Коли насіння загортається глибоко, жито закладає два вузли кущіння: перший — глибоко, а пізніше другий — близько до поверхні ґрунту, який стає головним. Інтенсивність кущіння у жита досить висока — кожна рослина утворює 4-8 пагонів, а за сприятливих умов — до 50-90.

Стебло — порожниста соломина, гнучке, вкрите восковим нальотом, утворює 5-7 міжвузлів. Верхівка останнього міжвузля опушена. Висота стебла залежно від умов вирощування та сорту коливається від 70 до 180-200 см (у середньому 80-100 см).

Листки шорсткі, покриті восковим нальотом. Довжина листкової пластинки — 15-30, ширина — 1,5-2,5 см. В основі пластинки міститься короткий язичок і короткі голі або видовжені вушка.

Колос у жита остистий, незакінченого типу — на верхівці стрижня немає кінцевого верхівкового колоска. Стрижень колоса сплюснутий, опушений, членики опушені. Колоски в основному двоквіткові, рідко трьох-п’яти, видовжені. У колосі міститься 30-40 колосків. Колоскові луски вузькі, шилоподібні; зовнішня квіткова луска має війчастий кіль, який закінчується остюком завдовжки 3-4 см. Остюки притиснуті до колоса або розходяться в боки. Середня довжина колоса 7-14 см. За формою він залежно від сорту буває призматичним, веретеноподібним, видовжено-еліптичним. У призматичного колоса лицьова і бічна сторони однакової ширини по всій довжині; веретеноподібного — бічна у нижній третині колоса ширша за лицьову; видовжено-еліптичного — лицьова вужча від бічної, колос від середини звужується до основи і верхівки. Колос у посівного жита залежно від сорту різної щільності. За кількістю колосків на 10 см довжини колосового стрижня розрізняють жито з дуже щільним колосом — при наявності понад 40 колосків на 10 см, з колосом вище середньої щільності — 36-39 колосків, середньої — 32-35 та нещільним колосом — менше 32 колосків.

Зерно жита різне за розміром, формою, забарвленням. Довжина його — 5-10 мм, ширина — 1,5-3,5, товщина — 1,5-3 мм. Маса 1000 зерен у диплоїдного жита — 20-35, тетраплоїдного — 35-50 г. Форма зерен видовжена (з відношенням довжини до ширини більше 3,3) або овальна (з відношенням довжини до ширини 3,3 і менше) з помітною поперечною зморшкуватістю на поверхні. За забарвленням розрізняють зерно біле, зеленувате, сіре, жовте, темно-коричневе [8].

Озиме жито — типова перехреснозапильна рослина.

Вимоги до температури : Насіння проростає при температурі 1-2^? С,а сходи з’являються при температурі 4-5^? С.Найсприятливіша температура для проростання жита 15-20^? С, а для вегетації — 18-20^? С.

Технологія вирощування соняшника

Увага до проблеми підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва в цілому та вирощування соняшника зокрема викликана, насамперед тим, що від успішного розв'язання її залежить зростання дохідності ... її сорти застосовують при виготовленні оліфи, фарби, лаків, мила тощо. При переробці насіння соняшнику на олію як побічну продукцію одержують близько 33% макухи, яка містить 33-36% ...

Жито є морозостійкою культурою. За відсутності снігу витримує до -25 ^? С, а в сніжні зими до -45^? С.

Чутливе до високих температур під час цвітіння. За високих температур зерно зав’язується гірше, підвищується відсоток череззерниці. Сума ефективних температур необхідних для повноцінного росту, розвитку і дозрівання становить 1700-2100 ^? С.

Вимоги до вологи : жито має досить розвинену кореневу систему і тому досить ефективно використовує запаси вологи із ґрунту. Транспіраційний коефіцієнт менший 400-500. Дуже чутливе жито до посух.

Вимоги до ґрунту : озиме жито росте на будь-яких типах ґрунтів завдяки властивості високої засвоюваності кореневої системи.

Добре витримує підвищену кислотність (рН < 5,5) і незначну засоленість.

Жито гарантує відносно стабільну врожайність на бідних ґрунтах.

2.1 Етапи органогенезу, фази розвитку та елементи структури урожаю пов’язані з ними

Урожайність зернових культур визначається генетичним потенціалом сортів (гібридів) та рівнем технології їх вирощування на фоні високої загальної культури землеробства. Щоб повніше реалізувати їх потенціальну продуктивність, технології вирощування повинні максимально задовольняти вимоги рослин до ґрунтового і повітряного живлення, вологозабезпечення, температури протягом вегетації. Тому щоб розробити оптимальну технологію, потрібно знати і враховувати закономірності зміни факторів зовнішнього середовища під впливом технологічних прийомів і росту та розвитку рослин, а також вимоги їх на кожному періоді життя до необхідних факторів.

Найбільшого значення набуло вивчення потреб зернових культур за фенологічними фазами та етапами органогенезу.

Зернові злаки протягом вегетації проходять відповідні фази розвитку, з якими пов’язане утворення окремих органів. Для жита, як злакової культури характерні такі фенологічні фази: проростання насіння, сходи, кущення, вихід у трубку, колосіння, цвітіння, формування, наливання та достигання зерна.

Проростання насіння — складний фізіологічний процес, у результаті якого зародок використовує запасні поживні речовини, перетворюється в проросток, що здатний до автотрофного живлення.

Найбільше на проростання насіння впливають тепло і волога, а на швидкість набубнявіння, крім того, й властивості самого насіння, насамперед його проникливість, структура, розміри. Дрібне насіння бубнявіє швидше. Загальна кількість води, яку поглинає насіння, залежить, насамперед, від його хімічного складу. Виходячи з цього, мінімальна кількість води для проростання насіння у злаків становить 46-76%.

Обов’язково для проростання насіння необхідний кисень для дихання й окислення запасних поживних речовин, при нестачі його відбувається анаеробне дихання, при якому в тканинах насінини збільшується вміст недоокислених мета­болітів, які негативно впливають на ріст.

Необхідність тепла для проростання насіння характеризується кардинальними температурами: мінімальною — нижче якої проростання неможливе, оптимальною — при якій найбільш імовірне проростання, максимальною — при якій ще можливе проростання.

На швидкість з’явлення сходів впливає багато факторів: вологість і температура ґрунту, його гранулометричний склад, глибина загортання насіння, біологічні особливості сорту тощо.

Технологія вирощування рослин в розсадниках

... вирощування та формування декоративного садивного матеріалу № пп Назва породи Термін вирощування рослин Щорічний відпуск саджанців, тис. шт. Відпад за період вирощування, ... прийнята схема висіву насіння. Загальна площа посівного відділення (стовпчик 7) визначається за формулою визначення ... рослин на більш пізніх етапах їх розвитку. Саме тому протягом періоду вирощування на розсаднику більшість рослин ...

Спочатку ростуть зародкові корінці, яких неоднакова кількість у різних-хлібних злаків. Пшениця й овес утворюють по три, жито — чотири, ячмінь — п’ять. Просо, кукурудза, сорго, рис проростають одним корінцем.

Зародкове стебло вкрите тонким прозорим чохликом, який називають колеоптиле. Він захищає стебло і перший листок від пошкодження при виході його на поверхню ґрунту. Цей період називають поява сходів .

У жита сходи фіолетово-коричневі.

Коренева система рослин спочатку росте швидше, ніж надземні органи. Зародкові корені забезпечують рослини у ранній період життя вологою і поживними речовинами.

Кущення . Характерна особливість хлібних злаків — властивість кущитися. При кущенні з підземних стеблових вузлів утворюються бічні пагони і вторинна коренева система. Отже, відбувається підземне галуження.

Процес кущення полягає у тому, що з підземних стеблових вузлів утворюються вторинні корені й бічні пагони, які з’являються над поверхнею ґрунту і ростуть так само, як головне стебло.

Глибина залягання вузла кущення залежить від температури, фізичних властивостей ґрунту, інтенсивності освітлення посівів, особливостей сорту тощо. Проте застосуванням відповідної агротехніки певною мірою можна регулювати її. Так, при збільшенні глибини загортання насіння, як правило, збільшується глибина залягання вузла кущення.

Проте у жита такої залежності не спостерігається, що пояснюється його властивістю утворювати другий вузол кущення, який стає головним. Розміщення першого вузла у жита безпосередньо залежить від глибини загортання насіння, а також від густоти посівів: у рослин на загущених посівах він формується ближче до поверхні.

Надмірна глибина загортання насіння призводить до послаблення сходів, зменшення енергії кущення, середньої кіль­кості стебел на одну рослину і зниження врожаю. Найчастіше вузол кущення залягає на глибині 1-3 см.

Залежно від умов вирощування, природних особливостей культур і сорту енергія кущення буває різною й показує, наскільки енергійно утворюються бічні пагони. Чим кращі умови вегетації рослин, тим вона вища.

Кущення хлібних злаків — одна з важливих фаз розвитку рослин і значно впливає на врожайність.

Вихід в трубку . У ярих стебло з дуже коротенькими міжвузлями і зачатковим колосом утворюється ще в період кущення (в озимих — восени).

Стеблові вузли в цей період дуже зближені й мають вигляд поперечних рубчиків, розміщених біля основи зачаткового колоса.

Міжвузля ростуть поступово, починаючи з нижнього, розміщеного над вузлом кущення. При цьому, як правило, кожне наступне міжвузля росте швидше від попереднього. Завдяки цьому верхні вузли з колосом починають підніматися всередині листкової трубки.

Початок росту стебла в довжину називається виходом у трубку. Спочатку ріст стебла непомітний. У цей час видовжується нижнє міжвузля й утворюється зачаткове суцвіття.

Вихід рослин у трубку в озимих сортів починається навесні, після з’явлення двох-трьох нових листочків, а в ярих — при утворенні п’ятого-шостого листка.

Технологія вирощування декоративних рослин

... легко розмножити черешками. Поєднання різної форми Неважко створити привабливі поєднання рослин, використовуючи широку амплітуду форм і дрібних розмірів, властивихмноголетникам.Сажайте високі,прямостоячие і ... низькорослими,почвопокровними і закругленими, сферичними з шпилястими листям. Використовуйте килими з рослин схожих форм, у яких розкидані окремі декоративні рослини, домагаючись сучаснішого, ...

К олосіння у жита відбувається одночасно з посиленим ростом стебла, внаслідок видовження верхніх міжвузлів і виходу суцвіття з піхви верхнього листка (з’являється половина колоса).

Період від виходу в трубку до колосіння дуже важливий у розвитку. У цей час посилено ростуть листки, стебло, формується колос, тому рослини потребують більше вологи і поживних речовин.

Ц вітіння настає в жита — через 8-10 днів після колосіння.

За характером запилення жито є перехреснозапильною культурою.

Ф ормування, наливання та достигання зерна . Після запліднення яйцеклітини зав’язі починається формування зерна. В цей період інтенсивно росте зернівка. Утворюється зародок, в якому диференціюються окремі його частини. Клітини ендосперму наповнюються запасними речовинами завдяки посиленому їх надходженню із стебел і листків.

Коли зерно заповниться поживними речовинами і сформується, у ньому поряд із надходженням поживних речовин починаються процеси перетворення їх із рухомого розчинного стану в нерозчинний. У практиці розрізняють три фази достигання: молочну, воскову і повну.

За інтенсивністю забарвлення колосся визначають готовність до збирання.

Отже, фенологічні фази — це таке проявлення змін стану рослин в онтогенезі кожного покоління, яке можна спостерігати візуально. Вони тісно пов’язані з більш прихованими процесами розвитку рослин, які супроводжуються зародженням і розвитком нових органів. Ці періоди називають етапами органогенезу . Між фенологічними фазами і етапами органогенезу існує тісний зв’язок, який повторюється щоразу в онтогенезі. Тому за станом фенології можна з впевненістю говорити про органотворні (органогенні) процеси, які відбуваються у цей час в рослині. Знати про них важливо, бо саме під час зародження і початкового розвитку рослин можна впливати на швидкість і кількість сформованих органів. У розвитку зернових культур Ф.М. Куперман виділила 12 етапів органогенезу.

І етап органогенезу — фаза сходів : У жита перший етап починається ще на материнській рослині при формуванні зародка і продовжується у фазі сходів до розростання в справжні листочки всіх зародкових листочків. Він характеризується недиференційованим конусом наростання. На цьому етапі переважає гетеротрофний тип живлення, і регулювати продуктивність посіву можна підготовкою якісного насіння, встановленням оптимальних норм висіву, застосуванням прийомів, які підвищують польову схожість насіння (інкрустування, протруювання тощо).

II етап органогенезу — фаза осіннього кущення : конус наростання диференціюється на зачаткові вузли і міжвузля стебла, в пазухах зачаткових листків закладаються точки росту другого порядку, а на них третього і т. д. Цей етап збігається з розростанням третього листка, початком і серединою фази кущення, і в озимих, починаючись восени, може продовжуватися навесні. На цьому етапі, регулюючи живлення, водний режим, освітлення, можна керувати такими елементами, як кущистість і зимостійкість рослин.

IIІ етап органогенезу — фаза весняного кущення : збігається із закінченням фази кущення, на конусі наростання формуються членики колосового стрижня.

IV —VII етапи органогенезу — фаза виходу в трубку : На четвертому етапі формуються бокові гілочки суцвіття і колосові горбочки. Він збігається з початком виходу рослин у трубку (витягування піхвової трубки листків і випрямлення пагонів).

Технологічними прийомами в цей час можна змінювати кількість колосків у суцвітті, впливати на посухостійкість.

П’ятий етап збігається а повним розростанням першого міжвузля. У цей час у суцвітті диференціюються квіткові луски зачатки репродуктивних органів — маточок і тичинок. На цьому етапі прийомами технології вдається змінювати кількість квіток у колосках.

Шостий етап настає у фазі другого міжвузля, коли формується спорогенна тканина в пиляках, зародковий мішок, яйцеклітина і пилякові зерна. Створюючи сприятливі умови (водний режим, живлення та освітлення), можна підвищувати фертильність квіток і жаростійкість рослин. Ці ж елементи продуктивності контролюються технологічними прийомами і на сьомому та восьмому етапах органогенезу.

Сьомий етап збігається з розростанням третього-шостого міжвузлів, коли інтенсивно ростуть усі органи суцвіття і дозрівають яйцеклітини та пилякові зерна.

VIII —IX етапи органогенезу — фаза колосіння — цвітіння : Восьмий етап збігається з колосінням (викиданням волоті), коли закінчується формування всіх органів суцвіття і квіток.

На дев’ятому етапі , який збігається з фенофазою цвітінь у. Збуваються запилення і запліднення та утворюється зигота. Дефіцит вологи, освітлення, незбалансованість живлення в цей період знижують озерненість суцвіття. У перехреснозапильних культур, наприклад жита, вона знижується також ери виляганні посівів, безперервних інтенсивних вітрах та за надмірно дощової погоди.

X етап органогенезу — фаза формування зерна : збігається з фенологічною фазою формування й росту зернівки, на якому відбуваються формування та ріст плода і насінини, диференціація в них органів зародка. На цьому етапі технологічними прийомами впливають на величину зернівки.

XI етап органогенезу — ф аза наливання зерна : збігається з фенологічною фазою наливання зернівки. У цей період формуються виповненість і ваговитість зернівки.

XII етап органогенезу — достигання — повна стиглість зерна : настання воскової стиглості. В зернівку закінчують надходити пластичні речовини, основним процесом є перетворення поживних речовин у запасні, зернівка достигає.

При вирощуванні зернових культур за інтенсивними технологіями необхідно враховувати процеси, які відбуваються на кожному етапі органогенезу, і вимоги рослин до умов вирощування на кожному з етапів.

3. Агрокліматичні і господарські умови вирощування жита озимого в БЦДСС

3.1 Клімат, опади, ґрунти, температура

Територія відділку «Селекційного» розташована в зоні нестійкого зволоження з помірно-континентальним кліматом, який є м’яким. Тривалість вегетаційного періоду 198-204 дні. Середньорічна температура становить +7°С, значне коливання температур припадає на березень — квітень. Сума активних температур 2550°. За рік 500-600 мм опадів, головним чином влітку.

Основні ґрунти господарства: чорноземи типові глибокі мало гумусні крупно-пилувато-середньосуглинкові і легкосуглинкові. Вміст гумусу в 30 см шарі ґрунту рівний 3.74 — 4.06%, що є задовільним показником. Середня кислотність: рН=5,5-6,8, тобто в основному ґрунти є середньо — (Нг=2,5-3,5 мг/екв. на 100 г) та слабо кислими (Нг=1,8-2,5 мг/екв. на 100 г).

Характеристика ґрунтів господарства, Чорноземи типові

ь угорі чітко видно гумусовий горизонт майже чорного кольору потужністю 45-150 см;

• ь перехідний ілювіально-карбонатний горизонт, який з глибиною поступово набуває світлішого забарвлення;
• в цьому горизонті багато кротовин. Його потужність 40-80 см, структура грудкувата;

— ь карбонатна материнська порода світло-жовтого (палевого) кольору. Велика кількість гумусу сприяє утворенню грудкувато-зернистої структури, яка забезпечує сприятливі водно-фізичні властивості ґрунту. Карбонати представлені у формі міцелію, прожилок, трапляються переважно на глибині 40-50 см. У складі обмінних катіонів кальцій становить 78-90%. Реакція ґрунтового розчину чорноземів типових переважно слабокисла. Серед чорноземів типових за механічним (гранулометричним) складом переважають середньо- і легкосуглинкові види. Для підвищення їхньої родючості вносять органічні і мінеральні добрива, здійснюють заходи щодо захисту від ерозії.

Чорноземи опідзолені

ь гумусово-елювіальний (потужність 35-40 см), з грудкувато-зернистою і плитчастою структурою;

• ь три перехідні горизонти, гумусовані до глибини 80-90 см, збагачені глиною;

— ь карбонатний горизонт, починається з глибини 100-125 см, палево-бурий, з призматичною структурою, містить численні прожилки і тверді карбонатні конкреції — журавчики. Механічний (гранулометричний) склад чорноземів опідзолених змінюється від крупнопилувато-легкосуглинкового до пилувато-легкоглинистого. Ці ґрунти мають слабокислу та нейтральну реакцію ґрунтового розчину, багаті на поживні речовини, особливо фосфор та калій. Вміст гумусу коливається від 2,5 до 5,5%. Насиченість основами досягає 85-95%, у складі яких домінує кальцій. Родючість чорноземів опідзолених залежить від їхнього гранулометричного складу та умов зволоження. Бонітет цих ґрунтів становить 59-65 балів.

3.2 Потенціал урожайності жита в господарстві

Важливість обґрунтованого планування врожайності сільськогосподарських культур випливає з того, що з нею безпосередньо пов’язано багато інших питань виробничо-фінансової діяльності господарств: розміри і структура посівних площ, рівень товарності виробництва, система агрохімічних заходів, продуктивність праці, собівартість і рентабельність виробництва продукції. З огляду на це на особливу увагу заслуговує вибір методів планування врожайності.

Для правильного обґрунтування запрограмованої врожайності треба врахувати господарські можливості та всебічно проаналізувати ресурси природних факторів урожайності, які в польових умовах суттєво майже не змінюються. Це насамперед сонячна радіація, тепло, волога, мінеральні сполуки ґрунту і добрив, вуглекислота повітря. Тому в процесі програмування розраховують потенційну врожайність за використанням ФАР на рівні доброго посіву (за А.А. Ничипоровичем 1,5 — 3%), повного використання природних ресурсів вологи і тепла — дійсно можливу врожайність (ДМУ) [4].

Потенційна врожайність — (ПУ), Дійсно можлива врожайність — (ДМУ) —

3.2.1 Розрахунки

I. Потенційна врожайність:

ПУ = ,

де ПУ — потенційна врожайність, ц/га;

Q _ФАР — сумарний прихід ФАР за період вегетації культури, млн. ккал/га;

К _ФАР — коефіцієнт використання ФАР;

10 — математичний коефіцієнт;

• q — теплотворна здатність 1 кг основної продукції сільськогосподарської культури, ккал;
• С — стандартна вологість продукції;

a — сума частин основної та побічної продукції.

Q _ФАР = 120 (січень) + 210 (лютий) + 380 (березень) + 530 (квітень) + 720 (травень) + 770 (червень) + 770:3 (липень) + 460:3 (вересень) + 270 (жовтень) + 110 (листопад) + 80 (грудень) = 3600 млн. ккал/га;

К _ФАР = 3; q = 4,55 ккал; С = 14; a = 2,5;

• ПУ = = 110,4 ц/га;

II. Дійсно можлива урожайність за природною водозабезпеченістю:

ДМУ _в =,

де ДМУ _в — урожайність основної продукції за стандартної вологості, ц/га;

100 х 100 — коефіцієнти математичного зрівноваження чисельника із знаменником;

К _в — коефіцієнт водоспоживання, мм/ц;

• С — стандартна вологість основної продукції,%;

а — сума частин основної і побічної продукції;

W — кількість доступної для рослин продуктивної вологи, мм.

W = W _n — W_k + С_о ,

де W _n — запаси продуктивної вологи в шарі ґрунту 0 — 100 см на початку вегетаційного періоду,мм;

W _k — запаси продуктивної вологи в 0 — 100 см шарі в кінці вегетаційного періоду, мм;

С _о — сума опадів за період вегетації культури, мм.

С _о = 27 (січень) + 27 (лютий) + 29 (березень) + 39 (квітень) + 50 (травень) + 66 (червень) + 69:3 (липень) +44:3 (вересень) + 39 (жовтень) + 40 (листопад) + +33 (грудень) = 368;

• W = 95 — 80 + 368 = 383;
• К _в = 450 мм;

ДМУ _в = = 39,6 ц/га;

• III. Дійсно можлива урожайність за біогідротермічним потенціалом місцевості:

ДМУ _б =;

К _р = ;

W = W _n — W_k + С_о ,

де К _р — коефіцієнт Рябчикова;

• Д — кількість декад;
• W — кількість доступної для рослин продуктивної вологи за період вегетації, мм;
• W = 383 мм;
• Д = 15;

К _р = = 4,4

ДМУ _б = = 40,4 ц/га

IV. Дійсно можлива урожайність за біокліматичним потенціалом:

ДМУ _к = в х БКП,

БКП =,

де БКП — біокліматичний потенціал;

• сума середньодобових температур, які дорівнюють або перевищують +10 ^о С;

• в = 60;
• К _ФАР = 3;

• БКП = (100 с (вересень) + 40 с (квітень) + 310 с (травень) + 300 с (червень) + 200 с (липень)) : 1000 с = 0,95;

ДМУ _к = 60 х 0,95 = 57 ц/га

V. Дійсно можлива урожайність за природною родючістю ґрунту:

ДМУ _г = Б_г х Ц_б ,

де Б _г — бал родючості ґрунту;

Ц _б — ціна одного бала, ц/га;

ДМУ _г = 64 х 0,46 = 29,44 ц/га

4. Технологія вирощування жита озимого

4.1 Підготовка насінного матеріалу і сорти

В Україні зареєстровано близько 30 сортів жита озимого на 2010 рік.

У інтенсивних технологіях обробітку озимого жита важлива роль належить сорту. Вибір необхідного сорту дозволить повніше розкрити можливості вживаної технології, а інтенсивна технологія створить умови для реалізації потенційних можливостей самого сорту.

Сорти для інтенсивних технологій повинні мати високий потенціал продуктивності, не вилягати, бути чуйними на високі дози добрив.

Дані науки і передової практики показують, що в господарствах повинні бути інтенсивні посіви двох — трьох сортів, що районують і перспективних, доповнюючи один одного за біологічними і господарськими ознаками. Це дозволить повніше використовувати погодні умови, що складаються, і отримати гарантовані урожаї з найбільшою віддачею від матеріальних засобів, що вкладаються.

Підготовка насіння до посіву в умовах інтенсивного обробітку вимагає неодмінного виконання всіх рекомендованих заходів в режимі, що строго наказує. До обов’язкових прийомів підготовки насіння для інтенсивних посівів на додаток до звичайної технології відносяться:

1) калібрування насінного матеріалу на повітряних машинах або додаткове сортування на пневматичних столах;

2) протравлення високоефективними препаратами із застосуванням методів, сприяючих утриманню їх на насінні після обробки;

3) обробка регуляторами зростання, біологічними стимуляторами і мікроелементами;

• В результаті таких заходів підвищується стійкість рослин до зовнішніх умов абіотичного і інфекційного характеру. Спостерігається інтенсивніше проростання насіння, глибше закладається вузол кущення, формується могутніша коренева система.

4.2 Попередники

Жито, порівняно з пшеницею, менше реагує на повторне вирощування і вибагливість до попередників у нього не дуже висока. Проте на малородючих ґрунтах і при недостатньому внесенні добрив вимогливість до попередників зростає. До кращих попередників у Лісостепу належать багаторічні трави на один укіс, озимі та кукурудза на зелений корм, вико-вівсяні суміші, горох на зерно, озима пшениця. Не слід вирощувати озиме жито після удобрених зайнятих парів і урожайних багаторічних бобових трав. По цих попередниках, внаслідок надмірного азотного живлення, особливо на родючих ґрунтах, жито часто вилягає.

4.3 Обробка ґрунту

Основним завданням обробітку ґрунту є збереження вологи в орному шарі ґрунту, боротьба з бур’янами і нагромадження в ґрунті елементів живлення. В однакових кліматичних і ґрунтових умовах, після одних і тих же попередників він майже не відрізняється від обробітку під озиму пшеницю. Після стерньових попередників (озима пшениця) проводять лущення стерні (ЛДГ-10, ЛДГ-15) і оранку плугами з передплужниками (ПЛН-5-35, ШІН-6-35) у Лісостепу — на 20-22 см з одночасним коткуванням і боронуванням.

Основний обробіток після попередників, які рано звільняють поле (зайняті пари) проводять по типу напівпару. Після збирання цих попередників поле двічі лущать у залежності від забур’яненості дисковими або лемішними лущильниками (ППЛ-10-25) і орють плугами з передплужниками на глибину 20 см та двічі-тричі культивують культиваторами КПС-4, КПГ-4Г та іншими в агрегаті з боронами БЗТС-1,0 або БЗСС-1,0, зменшуючи кожну наступну культивацію на 2-3 см.

Після гороху, льону-довгунця, ранньої картоплі при незначній засміченості поля культивують культиваторами-плоскорізами КПГ-2-150 або ПГ-3-5 в агрегаті з голчастими боронами (БИГ-3) на глибину 11 см. Забур’янені поля лущать та орють з одночасним боронуванням на глибину 22 см. Поля з під кукурудзи та багаторічних трав обробляють дисковими боронами БДТ-3, БДТ-7 на глибину 12 см і орють у агрегаті з котками ЗККІІІ-6 на глибину 25 см.

Оранку у всіх випадках проводять за 3 — 4 тижні до сівби жита і утримують ґрунт у чистому від бур’янів стані. Перед сівбою поле культивують на глибину загортання насіння або обробляють комбінованими агрегатами РВК-3,6 та ін.

4.4 Система удобрення

У зв’язку з тим, що озиме жито в основному вирощують на легких малородючих дерново-підзолистих ґрунтах, воно дуже позитивно реагує на внесення органічних і мінеральних добрив. Так, за даними науково-дослідних установ внесення 30-40 т/га органічних добрив на дерново-підзолистих ґрунтах Полісся сприяє підвищенню врожаю на 7-8 ц/га. З органічних добрив використовують гній, торфогнойові компости, збагачені фосфоритним борошном. На ґрунтах Лісостепу вносять — 20-25 т/га органічних добрив здебільшого під попередники озимого жита, яке добре використовує їх післядію. Маючи на увазі, що озиме жито менш стійке до вилягання ніж пшениця, відповідно і норми мінеральних добрив під нього нижчі. Крім того, жито краще за пшеницю засвоює поживні речовини з ґрунту.

Потреба в мінеральних добривах визначається за результатами ґрунтових аналізів і розраховується на запланований урожай. Залежно від родючості ґрунту під жито вносять повне мінеральне добриво в нормах N _{4 5- 90} P_{4 5-9 0} K₄₅ —₉₀ . Фосфорно-калійні добрива, як і під пшеницю, вносять під основний обробіток. Із фосфорних добрив можна використовувати фосфоритну муку, яка на дерново-підзолистих фунтах не поступається за ефективністю суперфосфату. Під час сівби в рядки доцільно внести 50 кг/га гранульованого суперфосфату.

Азотні добрива використовують, як правило, для підживлення жита. Перше підживлення (30-60 кг/га) проводять на другому етапі органогенезу, друге — на четвертому (30 кг/га).

На дерново-підзолистих ґрунтах до сівби жита також вносять 30-40 кг/га азоту.

На кислих ґрунтах обов’язково проводять вапнування, використовуючи 3 — 5 т / г а вапнякових добрив.

Логічна схема розрахунку норм добрив на запрограмовану урожайність

Показник	Символ	Формула	N	P2O5	K2O
Запрограмована врожайність, ц/га	У		39,6	39,6	39,6
Питомий винос елементів живлення, кг/ц	в		3,1	1,3	2,6
Валовий винос елементів живлення, кг/га	В	В = У х в	122,7	51,4	102,9
Глибина розрахункового шару, см	h		20	20	20
Об’ємна маса ґрунту, г/см3	A		1,2	1,2	1,2
Вміст елементів живлення в ґрунті, мг на 100 г ґрунту	п		13	10	10
Запаси елементів живлення в ґрунті, кг/га	Пгз	Пгз = h х А х п	312	240	240
Коефіцієнт використання елементів живлення з ґрунту	Кгз		0,35	0,15	0,29
Буде засвоєно рослинами з ґрунту, кг/га	М	М = Пгз х Кгз	109,2	36	69,6
Потрібно засвоїти з мінеральних добрив, кг/га	д	д = В — М	13,5	15,4	267,7
Коефіцієнт використання елементів живлення з мінеральних добрив	Км		0,80	0,40	0,80
Потрібно внести з мінеральними добривами, кг/га	Нд	Нд = д : Км	16,95	38,7	334,6

4.5 Сівба

Для сівби краще використовувати насіння попередніх років. Насіння повинне мати чистоту не нижче 98%, схожість — не нижче 92%.

Озиме жито менш вимогливе до строків сівби і вони більш розтягнені, ніж у озимої пшениці. Проте, щоб запобігти переростанню і зниженню зимостійкості, його слід висівати в рекомендовані оптимальні строки для кожної зони. В Лісостепу жито слід висівати в другій декаді вересня. Проте в кожному конкретному випадку строки сівби слід коригувати в залежності від особливостей сорту, вологості ґрунту, попередника і ін. Осінній період вегетації жита повинен складати 40-45 днів з сумою середньодобових температур 450-550°С. Сіють озиме жито звичайним рядковим способом з одночасним формуванням технологічної колії нормою висіву у Лісостепу 3,5-4,5 млн. зерен на 1 га. Норму висіву тетраплоїдних сортів зменшують на 0,5-1 млн. зерен на 1 га.

Насіння на легких ґрунтах загортають на глибину 5 — 6 см, важких — до 3 см. При сухій погоді глибину сівби збільшують на 1-2 см.

Догляд за посівами озимого жита і боротьба з шкідниками, хворобами і бур’янами в основному такі ж, як і озимої пшениці. При цьому треба враховувати, що жито дуже пошкоджується сніговою пліснявою, кореневими гнилями, бурою іржею, злаковими мухами, озимою совкою та ін.

Для запобігання вилягання жита, посіви обробляють у фазі виходу в трубку кампозаном (3-4 л/га) або сумішшю кампозану (1,5-2 л/га) і ТУРу (3 л/га).

Кампозан не слід змішувати з гербіцидами.

4.6 Догляд за посівами

Головним заходом зимового догляду за посівами жита є снігозатримання. Сніговий покрив захищає рослини від зимових і ранньовесняних морозів, запобігає видуванню, а також освіті згубною для озимини кірки і сприяє знищенню її якщо вона утворилася.

Жито стійке до хвороб, тому догляд за ним простіший і дешевший, ніж за озимою пшеницею. Застосовують інтегровану систему захисту рослин від хвороб, шкідників та несприятливих умов зимівлі, проводять весняне підживлення жита азотним добривами. Осіння підгодівля посівів фосфорного — калійними добривами доцільна в тому випадку, якщо їх не вносили перед посівом або при посіві і якщо спостерігається надмірний розвиток озимині унаслідок надлишку азоту, вологи і тепла.

Жито добре протистоїть бур’янам, тому потреба в застосуванні гербіцидів на високопродуктивних посівах практично не виникає. Обов’язковим, особливо при недостатньому зволоженні верхнього шару ґрунту, повинно бути післяпосівне коткування. В осінній період з настанням з’явлення сходів рослин при потребі застосовують гербіциди проти дводольних бур’янів та при появі збудників хвороб використовують фунгіциди.

Навесні доцільно провести боронування посівів важкими зубовими боронами у два сліди. У фазі кущення, початку виходу в трубку рослин проти одно- та багаторічних дводольних бур’янів застосовують гербіциди: Гранстар 75, в.р. (20-25 г/га), Гроділ Ультра, в.р. (0,1-0,15 л/га), Діален Супер 464, в.р. (0,8 л/га) та інші. При ураженні однією із комплексу основних поширених хвороб (борошниста роса, септоріоз, бура листова іржа та ін.) використовують фунгіциди (можливо 2 обробки): Імпакт, 25% к.е. (0,5 л/га), Дерозал, 50% к.е. (0,5 л/га), Фалькон к.е. (0,6 л/га) та інші.

Для запобігання вилягання жита, посіви обробляють у фазі виходу в трубку Кампозаном (3-4 л/га) або сумішшю Кампозану (1,5-2 л/га) і ТУРу (3 л/га).

4.7 Збирання

Озиме жито збирають роздільним способом і прямим комбайнуванням. До роздільного збирання приступають при настанні воскової стиглості зерна, яке має вологість 20-30%. Роздільне збирання жита дуже доцільне в зв’язку з тим, що при повній стиглості зерно схильне до обсипання. Пряме комбайнування розпочинають, коли вологість зерна знижується до 16-18%. Зібране зерно для надання йому високих товарних якостей очищають, сортують і, при необхідності, просушують.

Первинна доробка врожаю

ь Очищення

Приміси в партіях зерна мають вищу вологість, ніж саме зерно, до того ж вони часто вражаються мікроорганізмами. Це приводить до швидшого зігрівання забруднених партій зерна і вищих втрат від дихання. Крім того, домішки приводять до утворення ущільнених слоїв в штабелі зерна, які недостатньо вентилюються і швидко псуються.

Жито особливо швидко і чутливо реагує на забруднення.

Тому потрібне ретельне попереднє очищення зерна. Разом з тим в порівнянні зі всіма іншими зерновими культурами жито завдяки дуже міцної оболонки зерна стійкіша до механічних пошкоджень. Ефективність очищення зерна у сучасних комбайнів настільки висока, що в сільськогосподарських підприємствах для попереднього очищення зерна достатньо простого повітряного сепаратора.

ь Проміжне зберігання

Багато господарств при високій продуктивності обмолоту відчувають нестачу сушильних потужностей. В цьому випадку доводитися організовувати тимчасове зберігання вологого зерна.

Тепле зерно вологістю вище 18% не можна зберігати довше одного дня. Триваліше проміжне зберігання приводить до активізації процесів ферментації в зерні і до початку проростання. Зниження якості починається не тільки після склеювання вологих зерен в силосі зернового елеватора і втрати сипучості при вивантаженні, а набагато раніше.

Якщо потрібне тривале проміжне зберігання вологого жита, то можна перепускати зерно з одного силосу в іншій, проте ефективнішим є рівномірне вентилювання звичайним зовнішнім повітрям при подачі 10-20 м. куб. повітря на 1 м куб. зерна в годину. Згідно вимогою техніки безпеки, всі силоси, де зберігається вологе зерно, повинні мати відповідні вентиляційні канали. Для цього в більшості випадків досить прокласти по внутрішній стінці силосу дренажну трубу з синтетичного матеріалу діаметром 100 мм.

ь Сушіння

Потрібно керуватися наступним правилом: Температура повітря при сушці повинна бути тим нижче, чим вище вологість зерна і чим довше гаряче повітря може впливати на зерно.

Разом з температурою сушки на збереження зерна впливає також швидкість видалення вологи. Якщо сушильна установка дуже швидко видаляє дуже багато вологи, то відбувається сильне морщення зерна. Це може привести до відриву зародка від борошнистого тіла і його пошкодження.

При сушці насінного жита в сушарках безперервної дії не слід за один прохід видаляти більше 4% вологи, щоб уникнути вказаної вище небезпеки. У сушарках періодичної дії і при сушці вентилюванням на складах волога віддаляється набагато повільніше, тому тут немає небезпеки пошкодження.

Також важливу роль грає відхід при зберіганні. Підвищена чутливість високоякісного жита до умов зберігання вимагає правильної організації догляду за зерном. При цьому важливо здійснювати точною контроль за температурою зерна і забезпечувати штабель достатньою кількістю кисню. Під час зберігання зерно в процесі дихання витрачає кисень. У герметично ізольованих силосах при цьому відбувається накопичення СО ₂ , що може до значного зниження схожості. Достатнє забезпечення зерна киснем досягалося раніше за рахунок його переміщення при зберіганні, а зараз той же ефект отримують шляхом вентилювання. При зберіганні жита рекомендується один раз в 4-6 тижнів вентилювати силоси свіжим повітрям протягом 2-3 годин і постійно підтримувати температуру зерна в штабелі нижче 20 °С. Проте уникнути пошкодження зерна шкідниками можна тільки при охолоджуванні зерна і правильному зберіганні його при температурі не вище 10 °С.

5. Технологічна карта

озимий жито зерновий врожайність

Технологічна карта

№	Технологічна операція	Склад агрегату	Якісні показники
		Марка трактора, шасі, автомашині	Марка машин і їх кількість, марка зчіпок
1	Дискування ґрунти	Т-150 Т-150К	БДТ-7
2	Оранка з боронуванням	ДТ-75М	ПЛН-4-35	20 — 22 см
3	Передпосівна культивація у двох напрямах	МТЗ-80 МТЗ-80	КПС-4	8 — 10 см
4	Посів з одночасним внесенням гранульованих добрив	МТЗ-80	С3-3,6	2,6 ц/га
5	Передпосівна обробка ґрунту з одночасним посівом	Т-150К	АКПП-3,6 (Р33. 0.4)
6	Транспортування і внесення мінеральних добрив	МТЗ-80	1РМГ-4	5 ц/га
7	Пряме комбайнування з укладанням соломи в снопи	СКД-5		60 ц/га маси
8	Транспортування зерна від комбайна	ЗИЛ-ММЗ-554		25 ц/га
9	Обробка зерна очищення оберемка, сушка, сортування	Електродвигун	КЗС-10Ш	25 ц/га

1. Зінченко, Салатенко, Білоножко. Рослинництво — К.: Аграрна освіта, 2001 — 591 с.

2. ;

3. ;

4. http://buklib.net;

5. http://uk.wikipedia.org/wiki/Жито;

6. http://www.refine.org.ua;

7. http://www.agromage.com;

8. http://agroua.net;

9. http://agrobox.com.ua.