Зоогігієна та ветеринарна санітарія у тваринництві

метки: Тварин, Догляд, Технологія, Фермі, Середньом, Кількість, Кормить, Великої

1. Загальні відомості про господарство

2. Розміщення ферми та її зоогігієнічна оцінка

3. Санітарно-гігієнічна оцінка кормів і умов годівлі тварин на фермі

4. Санітарно-гігієнічна оцінка літнього утримання тварин

5. Зоогігієнічна оцінка умов догляду та експлуатації тварин

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Зоогігієна — наука, яка вивчає як зберегти здоров’є тварини шляхом створення для неї належних умов утримання, догляду. Вона вивчає всі моменти, які впливають на гармонійний розвиток організма домашніх та сільськогосподарських тварин, дає оцінку повітрю, воді і ставить перед собою задачу усунути всі несприятливі умови, які негативно впливають на організм.

Тваринництво — галузь сільського господарства, що займається розведенням і використанням сільськогосподарських тварин. Воно забезпечує людське населення продуктами ( молоко, масло, сир, м’ясо), дає сировину для легкої ( шкіра, вовна) і харчової, а також фармацевтичної промисловості, тяглову силу( кінь, віл) та основне органічне добриво — гній.

Досягенння максимального ефекту в данні галузі сільського господарства можливе лише при достатній годівлі, яка відповідає вимогам організму, правильному утриманні та уважному догляді за твариною.

На розміщення, структуру, рівень продуктивності та спеціалізацію тваринництва впливає характер кормів, які тварини споживають. Кормова база для худоби на Україні нещодавно була недостатня,за вийнятком Карпат і лісової смуги , у яких було багато сіножатей і пасовищ, та на Західній Україні , де 1/10 засівної площі займали кормові: соя, кукурудза на силос і зелений корм, багатолітні трави, боби, коренеплоди та інші. Але недивлячись на це, важливим джерелом кормів залишаються природні кормові угіддя — пасовища та сінокоси.

Провідне місце у складі тваринництва займає скотарство — розведення і використання великої рогатої худоби. Вона забезпечує потреби населення в м’ясі і молоці, дає сировину для харчової і легкої промисловості.

Скотарство поширене у всіх областях і районах України, адже є ведучою галуззю тваринництва. Найвища густина великої рогатої худоби — у Лісостепі, Поліссі, деяких районах Капат.

В нашій країні в скотарстві ставлять більший акцент на молочно — м’ясному напрямку, внаслідок чого ми отримуємо велику частину молока та м’яса. Висока частка виробництва молока характерна і для господарств Поліських, Західних та Лісостепових областей, де присутня відповідна кормова база.

Вивчення технології виробництва молока

... умов годівлі, розведення та штучного осіменіння корів, отримання молока і його первинної обробки в господарстві. РОЗДІЛ 1 НАУКОВІ ОСНОВИ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОБНИЦТВА МОЛОКА ... вартості продукції тваринництва становить понад 63 %. Від великої рогатої худоби одержують цінний ... кормів, порушення травлення, зниження продуктивності та відтворних функцій корів. Можна застосовувати цілорічну однотипну годівлю тварин ...

Скотарство дає також і м’ясо — телятину та яловичину. Ведення галузі м’ясного скотарства має ряд переваг порівняно із молочним. Не менш важливим є те, що природнокліматичні умови багатьох регіонів є сприятливими для створення м’ясного скотарства.

Загальні відомості про господарставо

Колишнє КСП “Нове життя” , в Попільнянському районі Житомирської області, в 2000 році рішенням загальних зборів співвласників перетворилося на ПСП “Саверці”. Вирощують у “Саверцях” зернові та зернофуражні культури, кукурудзу, кормові та цукрові буряки, ріпак, торік спробували вирощувати соняшник. На фермі виготовляють власні корми, займають племінним молочним та м’ясним скотарством та племінним конярством.

Підприємство має такі виробничі підрозділи, як: дві ферми для великої рогатої худоби, одну свинофему, дві тракторні бригади, автопарк.

За ним закріплено 4400 га землі. У господарстві вирощують у середньому 8,8 тис. т зерна за рік, у т. ч. 5,8 тис. т кукурудзи (66% у структурі зерна), понад 20,0 тис. т цукрових буряків, 469 т ріпаку, насіння соняшнику зібрали 150 т. Тваринницький сектор підприємства виробляє близько 2,5 тис. т молока та реалізує понад 253 т худоби всіх видів у живій масі, в т. ч. 252 т великої рогатої худоби, або 99,6% у загальній реалізації.

Продуктивність молочних корів зростає. За 2007 рік від кожної із 570 корів надоїли в середньому по 5224 кг молока. Рентабельність молока за останні три роки сягає 71%. Середньорічна реалізація великої рогатої худоби в живій масі становить 252 т. Втім, рентабельність яловичини невисока, торік, наприклад, мали 3,1 відсотка.

Для тварин, звісно, головне — корми. Тож у структурі посівних площ на кормові культури в середньому припадає близько 29%. З них під багаторічні трави відводили майже 44%, під кукурудзу на силос і зелений корм — 53 та однорічні трави — 2,5%. Останніми роками, замість однорічних трав, значно збільшилися посіви багаторічних. Якщо 2005 року їх висівали 255, або 28%, то 2007 — 675 га (52%), тобто в 2,6 раза більше.

Досить високі врожаї більшості кормових культур дають можливість практично повністю забезпечувати тваринництво високоякісними кормами. Так, за останні три роки середня врожайність зернових і зернофуражних культур (із кукурудзою) з 1 га становила 51,7 ц, сіна багаторічних трав — 56,0 і зеленої маси з них — 234, зеленої маси однорічних трав — 67, кукурудзи на силос і зелений корм — 198 ц. А відтак, витрати кормів на одну середньорічну корову доведено до 66-68, а на середньорічну телицю — до 21-23 ц кормових одиниць.

Створення міцної і стабільної кормової бази — в середньому одержують 43-45 ц к. о. (крім 2007 р., — близько 40 ц) з 1 га сіяних кормових культур — стало одним із основних і вирішальних чинників досягнення сільгосппідприємством досить високих показників розвитку молочного скотарства та непоганих показників виробництва яловичини. Підвищенню ефективності ведення галузі молочного скотарства значною мірою сприяла цілеспрямована селекційно-племінна робота.

Первичная обработка молока на молочно-товарной ферме ОАО ГВАРДЕЕЦ ...

... пороков его, а также основных процессов, протекающих в аппаратах и машинах для первичной обработки молока. 1.ОБЩИЕ СВЕДЕНИЯ О ХОЗЯЙСТВЕ 1.1. Общие сведения о хозяйстве Открытое акционерное общество " ... тратилось на растениеводство. В животноводстве за это время сложилась крайне неблагоприятная обстановка. Оборудование ферм и сами здания требуют ремонта. Таблица 4 Наименование показателей Един измер ...

Спільним наказом Мінагрополітики України та УААН від 22 лютого 2002 року, № 54/17 ПСП “Саверці” Попільнянського району Житомирської області присвоєно статус племінного репродуктора з розведення великої рогатої худоби української чорно-рябої молочної породи, а згодом і племінного заводу.

Для осіменіння корів і телиць у “Саверцях” використовують сім’я високопродуктивних бугаїв-плідників голштинської породи, перевірених за якістю нащадків за продуктивності їхніх матерів 9 тис. кг і більше. Ремонтних телиць вирощують на двох фермах: у самих Саверцях та в Голуб’ятині. Середньодобові прирости живої маси ремонтних телиць становлять 460-500 г. Під час вирощування телицям забезпечено збалансований за поживністю раціон. У молочний період їм випоюють 500 кг незбираного молока та 200 кг відвійок. Уведення первісток в основне стадо — 36-40 голів на 100 корів, жива маса телиць за першого осіменіння становить 350-370 кг у віці 21-23 місяці.

Значну роботу на молочних фермах здійснюють із группового (в основному) та індивідуального роздоювання корів. Так, до продуктивності 5-6 тис. кг молока роздоєно 168 корів (33%); до 6-7 — 47 тварин (9%) і 7 тис. кг і більше — 2, або 0,4% всього їхнього поголів’я. У господарстві послуговуються традиційною стійлово-табірною технологією прив’язного утримання худоби. Молочне стадо корів (550 голів) тримають на одній фермі.

Одночасно з виробництвом молока в господарстві займаються також і виробництвом яловичини. За останні три роки реалізація великої рогатої худоби в живій масі з 250 т у 2005 році зросла до 290 т у 2007.

На фермі дотримуються технології вирощування та відгодівлі молодняку великої рогатої худоби. Новонароджених телят тиждень тримають біля корови, потім передають у телятник-профілакторій, де їх утримують прив’язно. Через місяць-півтора теличок переводять в інше приміщення, де утримують до трьох місяців групами по дев’ять-десять голів у станку, а тоді в телятник, де тримають на прив’язі до шести місяців. У піврічному віці телят (бугайці й телички окремо) виокремлюють у групи дорощування по 80-90 голів. Бугайців вирощують до здавальних кондицій — не менше 430-450 кг.

Усіх телят у добовому віці нумерують бирками на обох вухах, де один із номерів — ідентифікаційний.. За останні три роки (2005-2007) тут у середньому реалізували понад 600 голів молодняку ВРХ. Середня жива маса однієї голови молодняку ВРХ під час реалізації на забій (на м’ясо) становила 431 кг. Із 2006 року підприємство щорічно одержує з бюджету доплати за зданий на забій молодняк ВРХ підвищених вагових кондицій, у середньому 167 тис. Гривень.

2. Розміщення ферми та її зоогігієнічна оцінка

Дане господарство розташоване в 267 м від початку населеного пункту і в 400 м від господарських будівель.

Грунтовий покрив господарства являє собою опідзолені чорноземи. Оскільки грунт крупнозернистий , то має високу пористість та фільтраційну здатність. Такі грунти також мають високу капілярність та багаті на гумус. Як вже було сказано, дані грунти крупнозернисті, це говорить про те, що вони добре «всмоктують» вологу і вода не затримується на поверхні. Ці грунти характеризуються великою плодючістю, що є досить важливим.

Кліматичні умови в даній зоні є сприятливими як для тваринництва, так і для рослинництва, а саме: зима, як правило, є недовготривалою і не холодною, літо — не пекуче. Хоча, інколи, весною спостерігаються заморозки, що шкодить сільськогосподаським рослинам. Навколо ферми є полезахисні лісосмуги.

На даній фермі, як і на багатьох інших, діє стійлова система утримання. Дійних корів та нетелів утримують у прив’ язний спосіб, відлучених телят — в спеціальних клітках.

Ферма оснащена децентралізованим водопостачанням. Воно здійснюється із невеликого водосховища. Основним недоліком децентралізованого водопостачання є те, що вода протягом дня подається не стабільно і в обмеженій кількості.

По периметру ферми є зелені насадження. Утилізацію трупів проводять на скотомогильнику, що не відповідає нормам і є неприємливим.

В господарстві досить добре налагоджена вентиляція, адже, як ми знаємо, при недостатній вентиляції у корів спостерігається кисневе голодування, що призводить до порушення обміну речовин , захворюсання корів на ацетонемію, білкові токсемії, атонію матки і інших. В данному випадку в господарстві діє трубна вентиляція. Також є три вентилятори.

Для вдосконалення та поліпшення умов утримання тварин на території ферми були створені вигульно — кормові майданчики, на яких утримуються всі тварини у стійловий період. Майданчики побудовані для різних вікових та статевих груп (дорослі тварини, корови з підсисними телятами, молодняк).

Так, для корови з підсисним телям на майданчику виділяється 20 — 30 м. кв., а полоща навісу на одну дорослу корову становить 6 — 7 м. кв. Тварини утримуються на глибокій підстилці, а безпосередньо майданчики обладнано бетоновими годівницями і автонапувалками з електропідігрівом 43C. Біля годівниць зроблено тверде бетонне покриття завширшки 1,5 метри, над годівницями знаходиться накриття. Майданчики огороджено глухими стінами заввишки 3 метри. Глибоку підстилку видаляють один раз на рік.

Даний спосіб утримання дає змогу зменшити витати енергії в 6 разів, затрати людської праці — в 4 рази. До того ж, даний спосіб є більш сприятливим і для самих тварин. Адже так, підвищується відтворна здатність маточного поголів’я, ріст молодняку збільшується.

На фермі запроваджено однозмінну роботу доярок і телятниць, які доглядають телят до шестимісячного віку. Доять корів тричі на добу в доїльні відра. Корми в корівники завозять гужовим транспортом. Концкорми в сухому вигляді доярки роздають коровам вручну. Гній із приміщень видаляють гноєвими транспортерами ТСН-3Б. Напувають тварин з автонапувалок ПА-1. Навантаження на одного оператора машинного доїння корів становить в середньому 30 голів.

Територія ферми огороджена двометровим парканом. На території ферми знаходиться ветеринарний пункт, який надає допомогу хворим тваринам, проводить профілактичні заходи. Зооветспеціалісти підприємства постійно контролюють фізіологічний та епізоотичний стан маточного поголів’я; здійснюють профілактичні заходи й лікують тварин від гінекологічних захворювань; своєчасно проводять комплексні дослідження на субклінічні форми маститів і оперативне лікування.

Також є санпропускник, який містить гардероби для робочих, туалети, душові.

На території самої ферми дороги з частково твердим покриттям, а в основному — це є грунтова дорога, що є суттєвим недоліком.

Але є і переваги, які виражені в якості зелених насаджень — кущів, дерев, квітників, що робить територію охайнішою.

Приватне сільськогосподаське підприємство знаходиться поза зоною радіаційного забруднення.

Зоогігієнічна оцінка розміщення ферми

№ п/п	Показники	Фактичні дані	Зоогігієнічні нормативи
1.	Відстань данної ферми від інших ферм, м	3500	150 — 1000
2.	-//- від насеного пункту	260	300
3.	-//- від господарських будівель, м	400	300 — 500
4.	-//- від ветеринарного пунку, м	30	30 — 50
5.	-//- від скотогінного тракту, м	150	500
6.	-//- від проїжджих доріг, м	100	250 — 300
7.	-//- від пасовищ, м	350	300 — 500
8.	-//- від підприємств по переробці тваринницької продукції , м	1700	1500 — 2000
9.	-//- від місць утилізації трупів	2000	2000
10.	Санітарні розриви між будівлями, м	30	30
11.	Розміри вигульних майданчиків, мІ	15	10 — 20

Зоогігієнічна оцінка корівника на 200 голів

№ п/п	Показники	Фактичні дані	Зоогігієнічні нормативи
1.	Довжина приміщення, м	74	—
2.	Ширина, м	18	—
3.	Висота, м	3	—
4.	Висота приміщення в коньку, м	5	—
5.	Кубатура приміщення, мі	5328	—
6.	Кубатура приміщення на 1 тварину, мі	25	20 — 25
7.	Довжина стійла, м	2	1,5 — 2
8.	Ширина стійла, м	1,3	1 — 1,5
9.	Площа на одну тварину, мі	2,5	2,0 — 2,5
10.	Природне освітлення, СК	1:15	1:20
11.	Штучне освітлення, Ват/мІ	2,7	3
12.	Температура приміщення, °С	+11	+10….+12
13.	Відносна вологість, %	70	70 — 80
14.	Наявність вентиляторів, шт	2	—
15.	Потужність одного вентилятора, мі/год	12000	—

3. Санітарно — гігієнічна оцінка кормів і умов годівлі тварин на фермі

Основною задачею годівлі є збільшення кількості м’яса і покащення його якості. Годівля повинна бути нормованою та збалансованою, містити потрібні корми та містити всі необхідні речовини у віповідній кількості.

Годують тварин різноманітними кормами, але, як правило, в раціоні повинен переважати якийсь один корм.

Із мінеральних кормів усім тваринам практично вволю дають лише кормову сіль-лизунець та розсипну сіль. Концкорми тваринам згодовують на всіх фермах ВРХ в сухому вигляді. В зимово-стійловий період для годівлі використовують кормову патоку — мелясу.

Оскільки більшість кормів, які використовують для відгодівлі худоби, бідні на протеїн, для покриття ого дефіциту в раціони можна вводити карбамід, амідоконцентратні добавки (АКД) та інші небілкові сполуки, що містять азот, крім токсично діючих.

Особливу увагу при годівлі звертають на апетит у тварини, на обмін речовин. Поводять профілактику шлунково — кишкових захворювань.

Щоб попередити у тварин розлад травлення і шкірні захворювання (дерматити), відходи харчової промисловості потрібно силосувати разом із солом’яною різкою чи м’якиною. До раціонів для худоби з переважанням відходів виробництв на початку відгодівлі включають більші кількості основних кормів ( жом, барда), соломи і не багато концентрованих кормів. Починаючи з другої третини періоду відгодівлі, поступово знижують кількість основних кормів, одночасно збільшуючи даванку концентрованих, а часимнусоломи замінюють сіном. Така годівля дає змогу зберегти відносно сталий рівень приросту їх живої маси.

Велике значення при годівлі приділяють розкладу дня, який повинен передбачувати трьохразове харчування.

Також не потрібно забувати і про якість кормів. Необхідно постійно слідкувати за чистотою годівниці, мити та періодично дезинфікувати її.

В приміщенні повинно бути чисто і сухо, томунеобхідно мати достатню кількість сухої підстилки і осодливо при скормлюванні водянистих кормів. Сухе і м’яке ложе дозволяє тваринам вільно лежати, що покращує поцеси метаболізму, а відповідно, і їх самопочуття.

Корів потрібно годувати так, щоб повністю реалізувати їхні потенційні можливості щодо молочної продуктивності. У тілі тварини не повинно відкладатися надлишковий жир, оскільки на його утворення витрачається на 16% більше енергії корму, ніж на утворення еквівалентної кількості молока.

Добовий раціон для дійних корів

Корми	Кількість корму на 1 гол., кг	Кількість корму на 1 гол., к. од.
Солома пшениці (АМ)	5	2,7
Силос конюшини червоної	13,2	4,1
Силос кукурудзи	30	6
Буряки кормові	1,9	1,2
Дерть кукурудзи і ячменю	3,5	2
Сіно злакове	2	1
Меляса	1	0,3
Сіль кухонна	0,23	—
Макуха соняшникова	2,5	1,4
Всього в раціоні	18,7

Аналізуючи данний кормовий раціон можна зазначити, що раціон складений з урахуванням та дотриманням рекомендованої структури раціону. Він дозволяє повністю забезпечити тварину необхідними поживними речовинами і, як наслідок, отримати високу продуктивність.

Звісно, перед згодовування кормів проводять санітарно — гігієнічну оцінку якості кормів. Здіснюють це за допомогою органолептичних та лабораторних методів. Органолептичними методами визначають запах, колір, смак, консистенцію, структуру, донорідність та інші показники корму. Під час лабораторної оцінки будь — якого корму встановлюють вологість, вміст поживних та мінеральних речовин, вітамінів, а в силосі крім того, — загальну кислотність і наявність вільних кислот — молочної, оцтової та масляної. Одночасно корми досліджують на наявність отруйних рослин, механічних і хімічних домішок та шкідників.

Для отримання високоякісного консервованого корму в господарстві притримуються таких правил:

• удосконалення техніки збирання;
• скорочення техніки просушування;
• швидка закладка;
• контроль за вологістю.

Одними з головних компонентів кормового раціону є силос, солома і сіно.

Сіно — корм, який виготовляють висушуванням трави. Воно є одним з найцінніших видів корму для худоби. На частку якісного сіна в раціоні кормів припадає 25 % кормових одиниць, 30 % протеїну. Сіно багате на вітаміни, мінеральні речовини та протеїн. У господарстві доброякісність і придатність сіна для згодовування худобі оцінюють органолептично за такими показниками: вологість, колір, запах, фаза вегетації рослин, облистяність, забрудненість. Вологіть сіна 15%, воно жорстке на дотик і ломке. Має специфічний приємний запах, жовтого кольору з сіруватим відтінком.

Солома — стебла та листя зернових культур, після обмолочування врожаю. Вона містить багато клітковини (36…42%), мало протеїну (3…4%) та жиру (1..2%).

У годівлі тварин солома через низьку поживність відіграє роль баласту, надаючи раціонам належного об’єму. Відповідна підготовка соломи дає змогу збільшити її кількість у раціонах худоби.

Силос — один з обов’язкових компоненів кормового раціону. Виготовляється із свіжоскошеної або підв’яленої зеленої маси, забезпечує органім тварини протеїнами, цукрами, вітамінами. Висока якість і добра збереженість сінажу досягаються за умов дотримання технологічної дисципліни в процесі заготівлі. Основними операціями при сінажуванні є:

• скошування кормових рослин з одночасним плющенням;
• швидке підв’ялення зеленої маси;
• підбирання підв’яленої маси з одночасним подрібненням та завантаженням у транспортні засоби;
• транспортування;
• завантаження траншеї;
• ущільнення та ізоляція сінажу від доступу повітря.

Якщо порушувати порядок і техніку годівлі у тварини може виникнути значна кількість захворювань. Для профілактики можливих захворювань важливо дотримуватись наступних правил:

1. корм роздавати в визначений час і через рівні проміжки часу;

2. соковиті корми бажано згодовувати перед об’ємистими;

3. не давати тваринам занадто багато об’ємистих кормів. Процеси метаболізму можуть порушитись.

4. температура кормів повинна бути близькою до температури повітря в приміщенні. Не згодовувати заморожені, а також запарені корми.

4. Санітарно — гігієнічна оцінка літнього утримання тварин

При літньому утриманні тварин, їх можна пригонять на доїння і ночівлю в зимні приміщення, переводити на цей період в таборах чи використовувати стійлово — табірну систему.

Перегони більше 2 — 3км. від місця доїння до пасовища не вигідно, оскільки при цьому затоптується велика кількість рослинництва і скорочується час випасання і відпочинку тварин.

При табірному утриманні відпочинок тварин, а також доїння і підкормка їх проводиться в лагерних приміщеннях.

Стійлово — табірну систему застосовують в районах з недостатніми або малими природніми випасами.

Ділянка для стійлово — табірного утримання повинна відповідати санітарним нормам і знаходитись не далеко від посівів кормових культур, предназначених для підгодівлі тварин, а також від джерел водопостачання.

Так, на даній фермі, користуються легкими літніми постройками, які включають в себе навіси різної конструкції, ділянку для доїння корів, кормушки. Також в стійлах роблять підлогу, а навколо них стічні канали.

Якщо утримувати тварин літом без навісів, то у них вже до обіду підвищується температура тіла до 0,5 — 0,9? і збільшується частота дихання на 60% в порівнянні з вранішніми показниками. Таке перегрівання негативно впливає на стан здоров’я тварин. Так, у корів знижується апетит, зменшуються надої і вага, а у телят — стійкість до захворювань ( наприклад до диплококової інфекції).

Для захисту тварин від комах (слепней, мух, різних мошок) поверхню шкіри обробляють 3% — вою емульсією поліхлорпінена, 3% — вим водним розчином хлорофосу або сумішшю рівних частин 2% — ї емульсії поліхлорпінена і 0,5- 1% — ї емульсії хлорофосу. Крім того, для захисту від жалючих комах використовують костри — димокури із навоза або старої соломи, зверху прикритою сирою травою. Для відлякування комах в місцях дойки і відпочинку тварин у вогнища додають 2 — 3 кг. гексохлоранової струшки. Вона ніякої шкоди тваринам не завдає.

Влітку, особливо на початку пасовищного утримання, коли тварини починають споживати молоду траву, у них одразу проявляється дефіцит клітковини. Взагалі, раціон при літньому утриманні повинен бути досить добре продуманим.

На початку весни використовують зелену масу капустяних, а також озимого жита і пшениці, які вирощують з озимою викою. Після цього надходить зелена маса багаторічних трав. Це бобові та їх суміші із злаковими.

У весняний період — 10 квітня-1 червня — джерелом ранніх зелених кормів є озимі проміжні посіви жита, пшениці та сумішей озимої вики з житом, пшеницею, тритікале.

З серпня по жовтень зелена маса надходить з поукісних, поживних посівів однорічних кормових культур та їх сумішей — останніх укосів багаторічних трав. Також тваринам згодовують і відходи продукції рослинництва.

У пізньоосінній період в раціоні використовують зелену масу пожнивних посівів, до яких відносяться редька олійна, овес, ріпак, горох, озиме жито, кормова капуста.

Правильно складений кормовий раціон дозволяє отримати не лише більше молока, а й поліпшити травлення, запобігти виникненню розладів діяльності травного каналу.

5. Зоогігієнічна оцінка умов догляду та експлуатації тварин

Окрім дотримання вимог гігієни напування, годівлі і утримання тварин, важливе значення мають гігієнічні заходи по догляду за ними. Відповідний догляд за тваринами сприяє збільшенню стійкості їх організму до шкідливих зовнішніх впливів, збільшенню продуктивності, статевої активності і працездатності, отриманню доброякісної продукції (молока, шерсті).

При недостатньому догляді ефективність раціональної годівлі і утримання значно знижується. Також не потрібно забувати і про гігієну приміщень та устаткувань.

В ПСП “Саверці” один раз на місяць проводять повну дезінфекцію, а саме: приміщення, територію ферми, весь інвентар, транспорт для перевезення тварин.

Всіх нових тварин, яких завозять з інших господарств поміщають в окремі приміщення і обмежують у спілкуванні з іншими тваринами. Їх карантинують на місяць для повного огляду і дослідження. Ветеринарний лікар проводить огляд тварин, бере аналізи крові, сечі або калу (при необхідності), проводить вакцинацію. Вже після детального огляду, якщо у тварин не виявлено ніяких хвороб, їх переводять до основної групи.

На фермі досить добре налагоджене механічне видалення гною, яке проводять за допомогою машини. Як відомо, накопичення шкідливих газів (аміак, сірководень) може призвести до ряду небезпечних захворювань, тому видалення гною проводять щоденно. Гній і стоки з тваринницьких приміщень попадають у гноєзбірник, який складає 20 мі, а вже звідси гной відвозять на поля. Також проводять знезаражуючі дії біотермічним способом від яєць гельмінтів. Для цього гній складають у відповідні штабеля. А для рідкого гною використовують хімічний спосіб дезинфекції, при якому застосовують 0,04%-й розчин формальдегіду.

Все поголів’я тварин поділене на групи, за якими закріплені доярки та телятниці. Як вже говорилося раніше, за кожною дояркою закріплено 30 голів рогатого скота. Окрім доїння, в обов’язки доярок також входить і слідкування за станом тварин: виявлення охоти, можливо якихось відхилень, слідкування за протіканням вагітності, за новонародженими і при виявленні будь — яких патологічних змін негайно сповіщають про це лікаря.

Доїння в даному господарстві автоматизоване ( доїльний апарат “Імпульс”) і потебує попередньої підготовки. Перед доїнням доярка вимиває вим’я теплоюводою, потім проводить легкий масаж вимені, що покращує приток молока. Перед надяганням доїльних стаканів, з кожного соска «спускають» трохи молока, а вже потім безпоседньо надягають стакани.

Після кожного доїння, доїльне устаткування піддають відповідні обробці. Спочатку апарат помивають теплою водою, потім промивають гарячим розчином СМЗ напротязі 15 хв., змивають водою. Наступним етапом є обробка доїльного апарату кислотою HCl, змивають водою. І так після кожного доїння. Подібним чином обробляють і цистерни (ємкості) для зберігання молока:

• промивають теплою проточною водою;
• обробляють абразивом;
• добре змивають проточною водою;
• щітками зчищають залишки нальоту;
• оброляють дезинфіктантом;
• змивають водою до повного видалення дезинфікуючого засобу (воду зливають у каналізацію).

Один раз на місяць доїльні апарати розбирають і прочищають усі деталі за допомогою йоршика. Раз на рік гумові деталі замінюють на нові. Також проводять заміну деталей і в автонапувалках — хомути, прокладки. При цьому проводять очистку інших деталей, на яких залишається наліт. Такі деталі пропускають через гарячий дезинфікуючий розчин.

Гігієна догляду безпосередньо за тваринами включає в себе догляд за шкірою, кінцівками та копитами.

Як відомо, шкіра виконує ряд фізіологічних (виділення тепла ) та інших функцій. Правильний догляд за шкірою посилює основні функції шкіри (захисні, видільні, теморегулюючі, аналізатоські), підтимує організм в нормальному тонусі, визначає загальний стан, метаболізм, реакцію на зовнішні подазники, здатність до процесів регенерації, активність до вироблення імунітету.

Шкіра постійно забруднюється відмерлими клітинами епідерміса, шкірними виділеннями, пилом, брудом, мікроорганізмами. При недбалому догляді за шкірою в ній накопичуються і розмножуються різні паразити — власоїди, воші, кліщі. Так, шкіру необхідно постійно мити, чистити.

Останнім часом для чистки тварин застосовують спеціальний вакуум або пилосмок. При такій чистці забруднення з шкіри не розпилюються у повітрі. На чистку однієї тварини зазвичай затрачається 3 — 5 хв. Тварини дуже швидко звикають до неї. Чистка має легку подразнюючу дію на шкіру тварини, помірно збуджуючи нервові закінчення, і рефлекторно впливають на діяльність судинної системи, серця і органів дихання. Як результат, у тварин підвищується газообмін, збільшуються надої.

Купання тварин механічно очищує шкіру від бруду, поту. Вода не повинна бути нижче температури тіла, оскільки може виникнути звуження шкірних судин. В результаті купання підвищується теплопродукція, газообмін і метаболізм, та покращується апетит. Лікувальне купання і профілактичне обмивання в боротьбі з паразитарними кліщами і вошами проводять відповідними розчинами в стаціонарних або рухомих ваннах із розпилювачів.

На даному господарстві систематично проводять очистку шкірного покриву тварин.

При проведенні загартувальних заходів у тваринництві, як і в медицині, слід дотримуватись ряду принципів поступовості, систематичності та комплексності. Перший етап полягає у нарощуванні інтенсивності впливу загартувальних факторів. Другий принцип передбачає необхідність регулярності проведення загартувальних заходів, адже їх ефективність проявляється лише через 1 — 2 міс. після початку. Третій принцип має на меті всебічне загартування організму. Загартувальні процедури необхідно проводити під контролем спеціаліста з урахуванням вікових особливостей, індивідуальних можливостей і реактивності організму.

Зоогігієнічна стрижка полегшує догляд за шкірою, збільшує її тепловіддачу, сприяє кращому нанесенню медикаментів. В холодну або дощову погоду при відсутності замкнутих приміщень, в період масового злета комах (оводів, слєпней, комарів, мух) тварин не підстригають. Стригуть лише ті місця, на яких виростає довга шерсть. Для стрижки використовують електричні машинки.

Кінцівки і копита у тварин найчастіше піддаються механічним пошкодженням, забудненню і охолодженню. При відсутності догляду за кінцівками у тварин розвиваються захворювання (запалення суставів, сухожилок).

Догляд полягає в регулярному огляді, очищенні стрілки від гною і болота, замиванні і протиранні. Проте не слід змащувати копита дьогтем, мазями, що висушують копитний ріг, внаслідок чого він стає ламким і крихким. Систематично копита обрізають у всіх тварин.

Також проводиться ряд заходів по догляду за рогами. Основна мета полягає у профілактиці травматизму. Не менше 8,5 % всіх травматичних пошкоджень у тварин припадає саме на роги. При проведенні весняної диспансеризації звертають увагу на стан рогів у бугаїв, корів і молодняку, і, якщо вони загострені, то кінчики зрізують.

Висновки

“Саверці” — одне із найкращих господарств, входить до п’ятірки найкращих у районі. Це високорентабельне агропомислове підприємство, якому допомагає розвиватися закодонний досвід. В господарстві розводять племінний молодняк, велику рогату худобу різних порід (чорно — ряба, біла, червоно — ряба), свиней, коней.

За рахунок підприємства утримуються працівники соціальної сфери: завклубом, вчителі, лікарі. Іноді проводяться благочинні заходи.

Але, не дивлячись на це в господарстві існують недоліки, які необхідно відмітити. По — перше, були допущені грубі помилки при побудові та виборі місця ферми. За нормою відстань від ферми до населеного пункту становить 300 м, а в нашому випадку вона становить 260, не дотримана норма розміщення ПСП відносно доріг. По — друге, в господарстві не подуманий такий захід, як проведення моціону. На теритоії і за нею спостерігається мало зелених насаджень. Територія господарства не є заасфальтованою, що не відповідає зоогігієнічним вимогам. Також можна звернути увагу на годівельний раціон — бажано згодовувати менше кислих і концентрованих кормів, а більше давати високоякісного сіна. Утилізація трупів не проводиться згідно гігієнічних вимог.

Як вже було раніше сказано, ферма має децентралізоване водопостачання. Було б бажано замінити його на централізоване, адже тоді вода буде постачатися через водопровід, безперебійно і у потрібній кількості протягом доби. До того ж, воду перед пуском можна очищувати і знезаражувати.

Необхідно частіше видаляти підстилку. Влітку необхідно організувати “зелений конвеєр”, завдяки чому тварини будуть постачатися зеленим кормом напротязі усього весняно — літнього періоду. На мою думку, необхідно замінити прив’язний спосіб утримання на прив’язно — вигульний. Також необхідно розглянути питання по розширенню території господарства і розмірів вигульних майданчиків.

Список використаної літератури

1. Датман “Гигиєна сельскохозяйственных животных” — Колос 1975г.

2. В. А. Аликаев “Зоогигиена” — Москва, 1976 р.

3. Журнал “Пропозиція” — 2008 р.

4. Журнал “Сельскохозяйственные вести” — 2005 р.

5. Волков Г. К. “Зоогигиена и ветеринарная санитария в животноводстве” — 1982 г.

6. Чорний М. В., Високос М. П., Захаренко М. О. “Гігієна тварин” — 2006 р.

7. Храбустовский И. Ф. “Практикум по зоогигиене” — 1984г.

8. Онегов А. П., Хабібулов Ю. І. — Справочник по гигиене сельскохозяйственных животных.

9. Шаблий “Справочник по ветеринарной санитарии”.

10. Демчук В. М. — Практикум “Гігієна тварин” — 1994 р.