ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ О. ГОНЧАРА
Кафедра економіки та управління національним господарством
РЕФЕРАТ
з дисципліни «Країнознавство»
на тему: «Соціально-економічний розвиток Італії»
Студента Найдьонов В. А
м. Дніпропетровськ, 2015 р.
ЗМІСТ
ВСТУП
1. Загальні відомості про Італію
- Характеристика господарського комплексу
- Зовнішньоекономічні відносини
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
Італія, офіційна назва Італійська Республіка — держава на півдні Європи, в центрі Середземномор’я. Країну названо за етнонімом племені італіки.
Італія розташована на півдні Європи, оточена морями басейну Середземного моря і займає: весь Апеннінський півострів, великі острови Сицилія, Сардинія; 7 населених островів Тосканського архіпелагу, найбільшим з яких є острів Ельба; Понціанські острови; острови Іск’я, Капрі, Прочіда; острови Еолійського (Ліпарського) архіпелагу; острів Устіка; Еґадські острови; архіпелаг Маддалена, острови Таволара, Молара, л’Асінара, Сант-Антіоко і Сан-П’єтро поблизу Сардинії; острів Пантеллерія й Пелаґійські острови в Сицилійському морі; острови Треміті в затоці Ґарґано. На північному заході Італія межує з Францією (515 км), на півночі з Швейцарією (718 км) і Австрією (415 км), на північному сході з Словенією (218 км).
Крім того Італія має кордони з двома невеличкими державами анклавами: Ватиканом — 3,2 км та Сан-Марино — 39 км.
На півдні вона (через Туніську протоку) межує з Африкою. Апеннінський півострів глибоко входить в Середземне море. Береги Італії омиваються морями: на заході — Лігурійським і Тірренським, на півдні Іонічним, на сході Адріатичним.
Довжина берегової лінії — 7 456 км. Площа території Італії — 301 337 км2 (70 місце серед держав світу).
Протяжність з півночі на південь — 1139 км, з заходу на схід — 515 км.
Італія розділена на 20 областей, що включають 94 провінції. П’ять з них зі специфічними рисами історичного розвитку і етнічного складу мають статус автономії. ВВП (2006) — 1,7 трлн дол. США (9 місце у світі), на душу населення -29,7 тис. дол. США (26 місце).
Економічно високорозвинена держава, член «великої сімки». Член ООН, ЄС, НАТО.[2],[3]
1. Загальні відомості про Італію
Згідно з республіканською Конституцією, що була урочисто прийнята 27 грудня 1947 і набула чинності 1 січня 1948, Італія є демократична Республіка, що заснована на праці. Вища влада належить народу, який втілює її в формах і межах, визначених Конституцією. Виборний двопалатний Парламент складається з Палати Депутатів (630 членів) і Сенату Республіки (315 членів).
Використання волоконної оптики в практичній медицині
... відкликання Америкою. США, черезГавайские острови Фіджі і острів Гуам - з Японією, ... його дати. >Волоконная оптика (>fiberoptics) - це розділ оптики, у якому розглядається ... смуги пропускання, також має місце зниження рівня оптичної потужності ... Петербург - Виборг - Фінляндія, Півдні - з азіатськими країнами Новоросійськ - Туреччина. ... середовищами) згасання світлового сигналу в волокні. Інакше кажучи втрата ...
Законодавча функція належить обом Палатам. Крім того, вони контролюють політику і діяльність виконавчої влади. Парламент на спільному засіданні обирає Президента Республіки терміном на 7 років. Обов’язком Президента Республіки є призначення Президента Ради Міністрів (Прем’єр-Міністра), а також членів Кабінету Міністрів. Глава держави — президент Джорджіо Наполітано (з 15 травня 2006 р.).
Керівник уряду — прем’єр-міністр Романо Проді (з 17 травня 2006 р.).
Італійська історія сягає за 2500 років. Вона охоплює Стародавній Рим, виникнення папства і католицизму, епоху Відродження і появу торгового капіталізму. З XVI ст. Італія, порівнюючи з попереднім періодом, відігравала в світі другорядну роль. Сучасна італійська держава утворилася в 1870 р. шляхом звільнення і об’єднання до цього розрізнених територій. Зараз Італія входить до числа головних розвинених країн, займаючи серед них шосте місце.
Італія розташована на півдні Європи в центральній частині Середземномор’я. Її територія охоплює південні схили Альп, Паданську низовину, Апеннінський півострів, острови Сицилію і Сардинію. 4/5 її кордонів є морськими. Найважливішою особливістю географічного положення Італії є її розташування на шляхах між Південно-Західною Європою і Середнім Сходом. Альпи навіть у давні часи не були непрохідним бар’єром і в наш час не перешкоджають сухопутним зв’язкам.[2]
Клімат Італії дуже різноманітний, оскільки півострів гористий і далеко видається в Середземне море. У Альпах середні температури низькі, а зими — тривалі і суворі. Сніг на вершинах лежить постійно, на схилах — декілька місяців. З липня по вересень зазвичай тепло, хоча у вересні можливі сильні дощі. Рясні снігопади починаються в листопаді. У Північній Італії клімат континентальний: зима холодна і туманна, а літо — гаряче. У Центральній Італії — морський клімат з щодо м’якою взимку і не дуже жарким влітку. На Адріатичному побережжі часом сильний вітер (бора) приносить маси холодного повітря. На півдні Італії типовий середземноморський клімат з теплим і недощовим літом і щедрою на опади зимою. Середня температура січня на Апеннінському півострові коливається від + 1 °С до + 12 °С, липня — від + 23 °С до + 28 °С, а під час проходження вітрів сіроко з Північної Африки підвищується до + 40-45 °С. Найбільш рівні метеорологічні умови круглий рік зберігаються на Рів’єрі.
Три складові частини Італії одночасно є трьома природними районами. Гірський рельєф Альп поєднується з вертикальною зональністю клімату, численними річками і озерами, багатством лісових і гідроресурсів. Паданська низовина — найбільший рівнинний простір країни — лежить на межі помірного і субтропічного поясів, вона має родючі землі й достатнє зволоження. Річка По є найбільшою в Італії. Апеннінський півострів і острови вкриті гірськими середньовисотними масивами і неширокими приморськими низовинами. Вже здавна виявились переваги західного узбережжя півострова для людської діяльності. Тут більше опадів і річок (у тому числі Тібр і Арно), береги порізані затоками і бухтами, рівнини навколо Неаполя, Рима і Ліворно вкриті родючими вулканічними ґрунтами. Адріатичне узбережжя, включаючи південно-східні низовини, цих переваг не має. Італія бідна на корисні копалини. Найбільше значення мають поклади сірки, ртуті та мармуру. Ліси вкривають близько 1/5 площі. Здебільшого це альпійська зона. Величезними є рекреаційні ресурси. Серед невирішених екологічних проблем специфічними є опускання островів Венеції і пошкодження старожитностей внаслідок вібрації та забруднення, спричинюваних автотранспортом. Це сейсмічна зона, бувають землетруси, є діючі вулкани. Незважаючи на різноманіття історичних доль населення складових частин Італії, воно етнічно однорідне. У прикордонних районах живуть невеликі групи сусідніх народів. Найбільша — австрійсько-німецька група (близько 300 тис. чоловік) у Південному Тіролі (область Трентіно-Альто-Адідже).
Іноземний досвід соціального страхування. Система соціального ...
... дохідної частини федерального бюджету. У Канаді найвищий у світі життєвий рівень населення, бездефіцитний в останні роки державний бюджет і, разом із тим, найбільший серед розвинених країн Заходу зовнішній ... шкалою зі всього працюючого населення, держава надає фінансову допомогу (WELFARE) всім, хто з якої-небудь причини непрацездатний або не може знайти собі роботу. В такий спосіб Канада ...
Італійська мова, першоосновою якої була стародавня латинь, належить до романської групи індоєвропейської мовної сім’ї. Віросповідання більшості жителів — католицизм. Демографічні показники населення Італії зараз є однотипними з показниками інших індустріально розвинених країн. Але зближення їх відбулося недавно. Швидкий ріст населення, безземелля і безробіття наприкінці XIX ст. перетворили Італію на країну постійної еміграції. За 1860-1970 рр. за кордон перемістилося 9 млн чоловік, найбільше до США, Аргентини і Бразилії. Еміграція має місце і нині. Серед внутрішніх міграцій найбільшими є переміщення населення з аграрного Півдня до промислової Півночі і з сільської місцевості взагалі — в міста. Середня густота населення висока (190 чоловік на 1 км2).
Найвищою вона є на Паданській низовині і західному узбережжі, найнижчою — в Альпах. Міське населення становить 70 %. Містами-мільйонерами є Рим, Мілан, Неаполь і Турін. Міста, як правило, давні, багато з них існують більше двох тисячоліть. У сільській місцевості переважають села, на Півночі — хутори.[4]
2. Характеристика господарського комплексу
Італія — високорозвинена індустріально-аграрна країна, яка за обсягом промислового виробництва на межі ХХ-ХХІ ст. входить у число 10 найбільш розвинених країн світу. Основні галузі промисловості: машинобудівна, текстильна і швейна, залізо- і сталеливарна, хімічна, харчова, моторобудівна, туризм. Найважливіший сектор економіки Італії — обробна промисловість. У межах Італії чітко виділяються відносно заможна промислова Північ і бідний сільськогосподарський Південь (Медзоджорно).
Північ вельми нагадує Центральну Європу за кліматом, природними ресурсами і структурі господарства, тоді як Південь більше схожий на справжній середземноморський регіон. На Півночі трикутник Мілан-Турін-Генуя — найбільший промислово розвинений район Італії. За розвитком промисловості, торговій і фінансовій функціям Мілан (2-е за населенням місто Італії) займає 1-е місце, тому його нерідко називають діловою столицею країни. Обличчя Туріну визначають автомобільні заводи концерну «Фіат». Серед приватних концернів найвідомішими є фірма «ФІАТ», телекомунікаційна «СТЕТ» і енергетична «ЕНІ». Велику індустрію Півночі обслуговує Генуя — найбільший порт країни. У місті і його передмісті, що протяглося вздовж моря, багато промислових підприємств. Побережжя Генуезької затоки має також велике курортне значення. Відсталість Південної Італії створила в країні так звану проблему Півдня. Після 2-ї світової війни тут були побудовані великий металургійний комбінат в Таранто, декілька нафтохімічних комбінатів, атомних станцій, але це лише трохи підвищило індустріальну активність Півдня. Найважливіший промисловий і культурний центр Південної Італії — Неаполь. Як пасажирський порт він займає 1-е місце в країні, а за вантажообігом поступається тільки Генуї. Сільське господарство Італії характеризується відсталою агротехнікою, низькими урожаями. Внаслідок великих капіталовкладень в інфраструктуру і великих субсидій від ЄС, за останні десятиріччя економіка Півдня суттєво змінилася, однак, незважаючи на бурхливе зростання в деяких областях, наприклад в Апулії і Абруцці, загалом регіон продовжує сильно відставати від Півночі за прибутками населення. На початку 2000-х років 41% зайнятих складає частку промисловості, 9% — частку сільського господарства, а інші 59% — частку торгівлі, сфери послуг і інших видів економічної діяльності.
Технології галузей легкої промисловості
... та ін. Віскозне волокно в текстильній промисловості переробляється у вигляді штапелю. Це короткі ... накопичують статичні заряди. 1. 2 Технологія одержання пряжі Після первинної обробки ... стані тканини збиваються. Це має значення при виготовленні фетру, повсті, опорядженні ... сітков'язальна, текстильно-галантерейна, трикотажна, валяльно-повстяна галузі (підгалузі і виробництва). Текстильна промисловість ...
Італія залежить від імпорту енергоресурсів. Він досягає 4/5 її потреб, проти 1/2 у середньому в Західній Європі. Особливо велика роль належить імпортній нафті (приблизно 70 млн т на рік).
Власний її видобуток — 5 млн т, природного газу — 60 млрд м куб. З 220 млрд кВт-год виробленої протягом року електроенергії на ГЕС припадає 1/5. Атомна енергетика не розвинена. Нафту і природний газ видобувають на Паданській низовині. Численні невеликі ГЕС побудовані на лівих притоках річки По, які беруть свій початок в Альпах. Пунктами прийому нафти і нафтопереробки є Генуя і Трієст, від яких ідуть трансальпійські нафтопроводи в Німеччину, а також невеликі портові міста на Півдні. Важливою подією стало введення в експлуатацію транссередземноморського підводного газопроводу, який з’єднав алжирські газопромисли з материковою Італією через Туніс і Сицилію. Підводна його частина має довжину 160 км.
Після другої світової війни Італія зробила великий крок у розвитку обробної промисловості. Це не тільки провідна, а й сучасна і комплексна сфера її матеріального виробництва. Характерними рисами, порівняно з іншими головними розвиненими країнами, є низька частка високотехнологічних виробництв і висока трудомісткість галузей, які виготовляють споживчі товари тривалого і короткочасного користування. Це наслідок молодості італійської промисловості, поразки Італії в другій світовій війні, наявності дешевої робочої сили. Розміщення обробної промисловості має такі загальні риси. Найбільша концентрація промислового виробництва характерна для Півночі при зростанні останнім часом ролі Центру. Значну роль в розміщенні підприємств і галузей відіграв історичний чинник: попереднє ремісниче виробництво, ресурси енергії і сировини, які тепер уже вичерпані, бідність сучасної сировинної бази та імпорт необхідних ресурсів. Італія виплавляє 25 млн т сталі і 250 тис. т алюмінію на рік. У виробництві сталі вагоме значення імпортного скрапу. Найбільшими центрами чорної металургії стали агломерації Генуї, Неаполя, міста Пйомбіно (Тоскана) і Таранто (Апулія).
Кладка фундаменту
... Бутобетонна кладка 3.8 Монтаж залізобетонних фундаментів 3.9 Монтаж залізобетонних фундаментів 3.10 Інструменти, інвентар і пристрої 3.11 Матеріали, інструменти, пристрої, використовувані для кам’яної та цегляної кладки ... фундаментів. У стародавніх літописах наший країни також знайдені вказівки по зведенню фундаментів. ... і їх маси (ваги). Велике значення мають також вид ґрунту, його фізико-механічні ...
Ще не так давно в металообробці і машинобудуванні домінували Мілан, Турін і Ґенуя. Поступово ці галузі поширились на північний схід, а тепер і в Центр. Значними машинобудівними центрами стали Брешіа, Венеція, Трієст, Болонья, Флоренція і навіть Рим і Неаполь. Автомобільна промисловість Італії відома автомашинами «ФІАТ» (фабрика італійських авто Туріна), гоночними машинами, моторолерами і мопедами. Головним центром автомобілебудування залишається Турін. Щорічно випускається до 2 млн автомашин.[5]
Хімічна промисловість Італії зародилась у Ломбардії, і нині там знаходиться чимало її підприємств. Крім того, з’явилися нові центри нафтохімії на Півдні і частково в Центрі. Виробництво синтетичних волокон стало важливою галуззю. Легка і меблева промисловість, які представлені невеликими підприємствами, зосереджені в місцях виникнення, тобто на Півночі, але й для них характерне зміщення в Центр, де оплата праці нижча. Модні вироби (одяг, взуття, меблі) є невеликою, але престижною частиною італійської промисловості.
За стандартами ЄС, сільське господарство Італії недостатньо ефективне. Середній розмір ферм — 7 га. Малі господарства малопродуктивні й малотоварні. Використовується чимало маргінальних (крайніх за своїми характеристиками) земель. До багатих і розвинених сільськогосподарських районів можна віднести Паданську низовину та західне узбережжя між Ліворно і Неаполем. Тут зосереджена переважна частина зрошуваних земель (усього їх в Італії 3 млн га).
Південь і острови надзвичайно посушливі влітку, місцеві ґрунти бідні, можливості для зрошення мінімальні. Зовнішня торгівля продуктами сільського господарства для Італії дефіцитна. На відміну від Північно-Західної Європи, в сільському господарстві Італії домінує рослинництво. На першому місці за вартістю в ньому стоять так звані «середземноморські продукти». Природне середовище для них сприятливе саме на півострові й островах. Овочів (і ранніх, і пізніх) тут вирощують більше, ніж у Великобританії, Франції та Німеччині разом узятих. Найбільше значення має культура томатів. Італія є великим виробником і експортером (як правило, перше або одне з перших місць у світі) також фруктів, особливо груш і персиків, апельсинів, лимонів, винограду й вина. Разом з Іспанією вона утримує першість у вирощуванні оливок, але олія є продуктом внутрішнього споживання. Виробництво вина, якість якого, порівняно з французькими винами, нижча, і олії зосереджене здебільшого на фермах. Середземноморські продукти домінують у сільськогосподарському експорті. В територіальному плані вони займають прибережні частини Апеннінського півострова і острова Сицилія. Італія є важливим виробником зерна. Вирощують пшеницю, кукурудзу, ячмінь і рис. Значні площі зайняті під цукровими буряками і картоплею. Це культури Паданської низовини. Щоправда, тверда пшениця для виготовлення макаронів (макарони з томатною пастою є найпоширенішою стравою італійців) культивується в межах Півдня. Власної пшениці не вистачає, її імпортують. Рис Італія експортує в інші країни Європи. В міру економічного розвитку країни все більшого значення набуває тваринництво, хоча умови Середземномор’я для нього не можна вважати сприятливими. Розводять велику рогату худобу, свиней, овець, кіз, птицю. Італія є значним виробником м’яса й сиру. Частина продуктів тваринництва, включаючи вовну, а також кормове зерно, імпортується. М’ясо-молочне тваринництво зосереджене переважно на Півночі, вівчарство — в Апеннінських горах і на островах.
Електронний документ
... для cприймання його змісту людиною чи електронними засобами [1, С. 3]. Електронний документ повинен відповідати наступним вимогам: створюватися, оброблюватися, ... дозволило якісно та ефективно дослідити дану тему. Практичне значення роботи полягає у застосуванні ЕД для функціонування ... установи», а також іншими нормативно-правовими актами. Робота складається з двох розділів. На основі цих розділів було ...
Транспорт Італії є розвиненим і комплексним. Найбільше значення мають автомобільний, залізничний, трубопровідний і морський. Супер-автостради Італії (вони тут почали будуватися вперше і звідси їх назва) відповідають кращим міжнародним стандартам. Використовуються 25 млн легкових і 2 млн вантажних автомобілів. Італія має великий морський флот, а її авіакомпанія «Аліталіа» — серед найбільших у світі. Головними вузлами внутрішніх і міжнародних сполучень є Рим і Мілан, морськими портами — Ґенуя, Трієст і Венеція. Відстань від Римського аеропорту до міста — 35 км, від аеропорту Мальпенса до Мілану — 45 км, від аеропорту Лінате до Мілана — 30 км. Автомобільний транспорт відіграє головну роль у внутрішніх перевезеннях вантажів і пасажирів. Густа мережа сучасних шосе зв’язує міста Північної і Південної Італії. Довжина автодоріг — 304 тис. км. У Італії два типу автострад: державні і приватні (платні).
Швидкість пересування на приватних — 110 км/год, на державних автострадах — 90 км/год, по населених пунктах дозволена швидкість руху — 50 км/год. Туристичнікі автобуси в Італії звичайно комфортабельні і обладнані кондиціонерами. У Італії є розгалужена мережа залізниць, загальною протяжністю 19,6 тис. км, причому по рівню їх електрифікації країна займає одне з перших місць в світі. Туристи можуть скористатися електричками (locale), пасажирськими (diretto), швидкими (espresso) поїздами. У Римі і Мілані є метро. Головні морські порти: Генуя, Трієст, Венеція, Неаполь.
Специфікою транспортної системи Італії є такі її риси: найщільніша мережа транспортної інфраструктури на Півночі; Італія є морською країною, але порти півострівної частини, за винятком Неаполя, невеликі, будівництво нових спеціалізованих портів не змінює становища; залізниці й автостради півострова за своїми напрямками і густотою фактично повторили мережу стародавніх римських доріг, включаючи і славнозвісну Аппієву дорогу між Римом, Неаполем і Бриндізі.
Для сполучень з рештою Європи важливе значення мають узбережжя Рив’єри, тунелі під Монбланом та перевалом Фрежюсом, перевали і тунелі Сен-Бернар, Сімплон, Сен-Ґотард і Бреннер. Найдовшим є Сімплонський залізничний тунель — 19,8 км. Поромні переправи з’єднують півострів з островами Сицилія і Сардинія та з Грецією. Існує проект будівництва моста або тунелю через Мессінську протоку.[1],[5]
Італію по праву можна вважати країною-музеєм, країною-пам’ятником. За оцінками учених, тут зосереджено 65 % всієї світової культурної спадщини. Італія знаменита не тільки дуже багатою історією, але і прекрасними середземноморськими пейзажами, морськими курортами, білосніжними піками Альп, індустрією модного одягу і взуття, а також своєю неповторною атмосферою свят, привітності і гостинності.
Ця галузь має надзвичайно велике значення в житті Італії. За масштабами туризму країна стоїть на першому місці в світі (понад 50 млн іноземних туристів протягом року).
Туристів приваблюють і сонячні пляжі Середземномор’я, і краєвиди, і зимові види спорту в Альпах. Італійська Рив’єра в Лігурії є одним цілим з французькою, її доповнюють пляжі Сардинії та Адріатики.[1]
Дипломная работа разработка автоматизированной системы контроля ...
... системе как об автоматизированной системе управления маркетингом. Особенностью этих СКУД является реализация механизма расчетов пользователей системы с ее владельцем. Целью данной работы является разработка гибкой архитектуры системы контроля и управления доступом к оплачиваемому ресурсу, ...
3. Зовнішньоекономічні відносини
У міжнародному поділі праці Італія спеціалізується на вивозі продукції машинобудування і металообробки, яка становить понад дві п’ятих усього експорту. Експорт (машини, обладнання, тканини, фрукти — апельсини, лимони, вино (провідний світовий виробник), фрукти, овочі, текстиль (у Європі провідний виробник шовку), одяг, товари з шкіри, двигуни, електротовари, хімікати, мармур (Каррара), сірка, ртуть, залізо, сталь) — 280 млрд дол. США (в т.ч. Німеччина — 16,5%, Франція -12,7%, США — 8,5%, Великобританія — 7,2%, Іспанія — 5,8%).
Імпорт (паливо — нафта, газ, вугілля, кокс, промислова сировина — металобрухт, бавовна, машини і продовольство) — 244 млрд дол. США (в т.ч. Німеччина — 18,8%, Франція — 13,1%, Великобританія — 6,4%, Нідерланди — 6,2%, США — 5,1%).
Для збільшення позитивного сальдо торговельного балансу важливе значення мають валютні надходження від туризму, перекази від сезонних робітників, що виїжджають на заробітки у багатші європейські країни і у країни Північної Америки, а також від емігрантів, що постійно проживають за межами Італії. Основними торговельними партнерами є країни ЄС і США. Італія прагне розширювати зв’язки з Україною. Вона одна із перших у січні 1992 р. визнала суверенітет України. В цьому ж році у Києві відкрилося італійське посольство, вирішується питання про створення спільних підприємств, наприклад, планується спільне освоєння родовищ облицювального каменю у північних областях України. Частки у зовнішньому торговельному обігу України становить 2,1%.[5]
географічний промисловість італія транспортний
ВИСНОВОК
Італія є однією із найдревніших держав світу. Ще в II-І тисячоліттях до Христа на Апеннінському півострові жили племена італіків, які заснували Рим. Пізніше цією територією володіла Візантія, завойовували її франки та інші племена. У середньовіччі Італія була роздрібнена. Як єдина держава постала в 1870 р.
Нині Італія — високорозвинена індустріально-аграрна країна. За обсягом ВНП вона вийшла на третє місце у Європі (1152 млрд. доларів СІНА, 1998 р.) після Німеччини і Франції, випередивши Великобританію і всі інші країни Європи. Свого сусіда по макрорегіону Іспанію вона перевищує більш ніж удвічі, а в розрахунку на одного жителя — майже на одну п’яту.
В результаті можна виділити наступні переваги економіки Італії: конкурентоспроможний і досить креативний середній клас. Італія визначає моду в усьому світі в галузі дизайну виробництва та продукції, одягу і побутової техніки. До провідних фірм відносяться Fiat (автопром), Montedison (виробництво пластмас), Olivetti (комунікації), Benetton (одяг) . Високопродуктивні сільське господарство та туризм. Слабкі сторони: державний дефіцит і зростання боргу все ще великі. Малий приріст економіки, неефективна сфера послуг, яка інтенсивно приватизується. Нерівний розподіл добробуту між багатою Північчю і бідним Півднем, де безробіття в 3 рази вище. Замалі, орієнтовані на міжнародну конкуренцію підприємства. Сильна залежність від імпорту енергоресурсів.
Рынок материально-технических ресурсов в России
... материально-технических ресурсов всего народного хозяйства. Определить особенности материально-технических ресурсов сельского хозяйства. Теоретической и методологической основой явились труды российских ученых - экономистов по формированию рынка материально-технических ресурсов ... результаты исследований научных учреждений. Рынок материально-технических ресурсов в России Непременным условием ...
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Соціально-економічний розвиток Італії. [Електронний ресурс]. — Режим доступу:#»justify»>.Загальна характеристика Італії. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: #»justify»>.ІТАЛІЯ. Загальні відомості. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: #»justify»>.Географічна характеристика Італії. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: #»justify»>.Економіка Італії. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: https://ua.wikipedia.org/wiki/Економіка_Італії.
