1. Народногосподарське значення культури соняшника.
2. Морфо-біологічні і екологічні особливості культури соняшника.
3. Технологія вирощювання соняшника.
Вступ
У соціально-економічному розвитку країни сільське господарство посідає особливе місце. Це одна з основних галузей народного господарства, яка забезпечує виробництво продуктів харчування і є найпершою умовою суспільства. Продукти сільського господарства і промислові товари, що виробляються з сільськогосподарської сировини, становлять 75% фонду народного споживання.
Провідна роль у розвитку продуктивних сил країни належать галузям промисловості, однак неодмінною умовою соціально-економічного прогресу є підвищення ефективності сільського господарства.
Увага до проблеми підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва в цілому та вирощування соняшника зокрема викликана, насамперед тим, що від успішного розв’язання її залежить зростання дохідності підприємств, підвищення конкурентоспроможності продукції на внутрішньому та світовому ринках, забезпечення сталого розвитку агропромислового комплексу. До розгляду цих проблем звертаються багато науковців, серед них М.Ю. Коденська, К.В. Колузанов, А.А. Побережна та інші.
Насіння олійних культур — унікальна сировина для отримання харчових та технічних олій, дешевих харчових та кормових видів білка з особливими біологічними та функціональними властивостями, високим вмістом біологічно активних речовин та широким набором макро-, мікро- та ультрамікроелементів. Рослинні олії необхідні всім галузям народного господарства. Вони можуть бути надійним джерелом валютних надходжень. Серед українських олійних культур найбільше значення для цієї мети мають соняшник, соя та ріпак. За обсягом посівних площ олійні культури поступаються лише зерновим (пшениці та ячменю).
Серед них, особливо в останні роки, домінуюче місце займає соняшник, частка якого у структурі виробництва олійних культур становить понад 90%. Очевидна важливість цієї культури — нині в Україні соняшник є основною культурою для виробництва рослинної олії та високобілкових кормів, а його експорт приносить значний валютний прибуток. Україна займає одне з провідних місць серед соняшникосіючих держав, виробляючи щорічно близько 10% насіння соняшнику у світі. У структурі валової продукції сільського господарства соняшник також відіграє помітну роль.
«Развитие физической культуры и спорта в России.»
... и КСОР осуществляют свою деятельность в тесном контакте с крупнейшими в стране ведомственными спортивными организациями: ЦСКА, «Динамо», «Юность России» (бывшее ДСО «Трудовые резервы»), РОСТО (Российская оборонно- ... -18 июля 1998 г. в Москве. 5.История развития физической культуры в России. Историю развития физической культуры в России можно условно разделить на три этапа: с древнейших времен ...
1. Народногосподарське значення культури соняшника
Основною олійною культурою, що вирощується в Україні. Є соняшник. У складі всіх олійних культур він займає 70% посівної площі. І 85% валового збору. Із насіння соняшнику виробляється приблизно дві третини всієї рослинної олії.
Олія має важливе народногосподарське значення. Її споживають як цінний харчовий продукт у натуральному вигляді, широко використовують у харчовій, текстильній, лакофарбовій, парфумерній та інших галузях промисловості для виробництва маргарину, оліфи, мила, стеарину, лінолеуму тощо.
Макуха та шрот (відходи переробки насіння) — цінний корм для сільськогосподарських тварин. Соняшник також вирощують на силос та зелену масу.
Як вже зазначалося, соняшник є основною олійною культурою на Україні. У державних закупівлях насіння олійних культур його питома вага досягає 96%. У валовому виробництві олії 98% припадає на соняшникову.
Насіння соняшнику містить 50-56% олії (від сухої маси насіння) та 16,5% протеїну. Олія має високі смакові якості, за засвоюваністю (86-91%) та калорійністю (929 ккал) значно краща за інші жири. Вона містить до 62% біологічно активної ліноленової кислоти, вітаміни А, Д, Е, К. Вживають олію безпосередньо в їжу, при виробництві маргарину, консервів, кондитерських виробів. Нижчі її сорти застосовують при виготовленні оліфи, фарби, лаків, мила тощо.
При переробці насіння соняшнику на олію як побічну продукцію одержують близько 33% макухи, яка містить 33-36% білка, 5-7% жиру, багато мінеральних солей та вітамінів. Кошики соняшнику, вихід яких становить 56-60% врожаю насіння. Після обмолочування згодовують великій рогатій худобі та вівцям. За поживністю вони аналогічні сіну. Соняшникова лузга (16-22% від маси насіння) є сировиною для виробництва етилового спирту, кормових дріжджів та фурфуролу, що застосовується для виготовлення пластичних мас, штучних волокон та інше.
Соняшник широко використовують і як кормову культуру. Його зелену масу в суміші з бобовими та іншими культурами застосовують для годівлі великої рогатої худоби, а також силосують.
За 1 га посіву соняшнику при врожайності 20 ц/га можна одержувати до 10 ц. олії, 8 ц. шроту або макухи, 12 ц. сухих кошиків, 4ц. лузги, 35-40 кг меду.
Соняшник — одна з прибуткових технічних культур України з найвищим рівнем рентабельності серед сільськогосподарських культур. Так, у 2003 році від реалізації насіння соняшнику господарства суспільного сектору отримали 360,4 млн. грн. прибутку, тому він посідає особливе місце в економіці та формуванні експортного потенціалу країни. Порівняно високий рівень рентабельності вирощування цієї культури, що зумовлено мінімальними виробничими витратами і порівняно високою реалізаційною ціною, стимулював значне розширення посівних площ. Якщо в 2000 році посіви товарного соняшнику становили 1636 тис. га, то в 2003 році вони зросли в 1,7 раза і досягли 2842 тис. га. Урожайність за аналізований період знизилась від 15,8 до 12,2 ц/га в масі після доробки, або на 22,8%. Валовий збір зріс від 2571 тис. до 3457 тис. тонн, або на 34,5%.
Технологія вирощування картоплі
... тільки мінеральні добрива у достатній кількості. При розміщенні, як виняток, картоплі на одному полі два роки підряд органічні добрива вносять ... вызов. Кисть картофильных преемников озимых зерновых и зернобобовых культур. Після їх збирання лущать стерню дисковими лущильниками ЛДГ-10 і ... глибину 6…8 см. На площах, дуже засмічених пирієм, після лущення стерні вносять ТХАН з розрахунку 30…40 кг/га ...
Загальна площа посіву цієї культури в Запорізькій області в 2003 році становила 1431,3 тис. га. При середній врожайності 11,85 ц/га валове виробництво насіння соняшнику досягло 4793,4 тис. тонн. Окрім Запорізької області основними виробниками соняшнику також є Дніпропетровська,
Донецька, Луганська, Кіровоградська та Харківська області, що забезпечують дві третини всього валового виробництва соняшнику на Україні.
2. Морфо-біологічні і екологічні особливості культури соняшника
Соняшник належить до родини айстрових (Asteraceae) роду Helianthus. Розрізняють два види соняшнику — культурний (Helianthus cultus Wenzl) і дикорослий (Helianthus ruderalis Wenzl).
У культурного соняшнику виділяють два підвиди — посівний (subsp. sativus) і декоративний (subsp. ornamentalis).
Культурний соняшник посівний (польовий) — однорічна рослина (рис.54).
Корінь у нього стрижневий, проникає в ґрунт на глибину 2 — 4 м і розгалужується в сторони на 100 — 120 см. Стебло прямостояче, грубе, виповнене всередині губчастою серцевиною, вкрите жорсткими волосинками, має висоту 0,7 — 2,5 м (у силосних форм — 3 — 4 м і більше), є карликові форми з висотою стебла 50 — 70 см. Листя черешкове, велике, густо опушене. Пластинки звичайно овально-серцеподібні із зазубреними пилчастими краями. Нижні листки супротивні — 1 — 2 пари після сім’ядоль, решта — почергові. На одній рослині розвивається у скоростиглих сортів і гібридів 15 — 25, у пізньостиглих — 30 — 35 і більше листків.
Суцвіття — кошик у вигляді опуклого чи плоского диска діаметром до 20 см і більше (рис.54,2), обгорненого кількома рядами недорозвинених листочків. Крайні квітки — язичкові, великі, розміщені попарно в один ряд по колу кошика. Вони звичайно безплідні (безстатеві, іноді з недорозвиненою приймочкою), оранжево-жовтого кольору. Язичкові квітки приваблюють комах, що важливо для запилення.
На квітколожі кошика розміщені колами трубчасті двостатеві квітки з плівчастими прицвітниками, які закінчуються (при достиганні) жорсткими зубцями. Кожна квітка має маточку з одногніздою нижньою зав’яззю. Віночок п’ятизубчастий від світло-жовтого до темно-оранжевого кольору. Тичинок п’ять. Їх нитки вільні, а пиляки зрослися і утворюють кільце. Приймочка маточки дволопатева (рис. 54, 3).
За сприятливих умов в одному кошику закладається 1000 — 1200 квіток. Кількість їх різко зменшується при запізненні з прорідженням загущених посівів до утворення 3-5 пар справжніх листочків у середньоранніх і 5 — 7 — у середньопізніх сортів. Саме в цей період у соняшнику відбувається диференціація точки росту на квіткові бугорки, тобто закладається основа майбутнього врожаю. Тому в цей період (2 — 3 тижні після появи сходів) потрібен особливо добрий догляд за рослинами.
Трубчасті квітки розкриваються в певній послідовності — від периферії до центра кошика. Цвітіння одного кошика триває 8—10 днів.
Соняшник — рослина виключно перехресного запилення. Пиляки його дозрівають раніше, ніж приймочки, що сприяє перехресному запиленню. В польових умовах частина квіток залишається не-заплідненою, що призводить до пустозерності та зниження врожаю насіння. Якщо пустозерні сім’янки зосереджені в центрі кошика, це свідчить про нестачу в ґрунті води, коли в різних місцях кошика — про неповне запилення квіток через недостатнє використання бджіл. Пустозерність можна значно знизити, якщо на посіви соняшнику вивозити вулики.
Пищевая промышленность Украины. Проблемы и перспективы развития
... тому маслоекстракціоні заводи розміщені в районах вирощування соняшника. Біля третини всього виробленого постного масла використовується при ... постачанні населення міст свіжими овочями в міжсезонний період належить парниково -тепличним господарствам. Найбільші площі закритого ... виноградний сік, коньяки , що виготовляють з технічних сортів винограда . З відходів переробки одержують різні кислоти, ...
Плід соняшнику — сім’янка з дерев’янистою плодовою оболонкою (оплоднем), яка не зростається з насіниною. Насінина (ядро) вкрита тонкою прозорою оболонкою. Оболонка плода (лузга) вкрита зверху епідермісом, забарвлення якого буває білого, чорного, сірого, чорно-фіолетового, коричневого кольору та ін.
Для сортів і гібридів олійного соняшнику, поширених тепер у виробництві, дуже важливим є наявність в оболонці сім’янки особливого темнозабарвленого панцирного шару, що утворюється кількома шарами здерев’янілих клітин склеренхіми. До складу панцирного шару входить речовина фітомелан, що містить до 76 % вуглецю, не розчиняється у воді, кислотах та лугах і надійно захищає насіння від пошкодження соняшниковою міллю.
За морфологічними ознаками розрізняють три типи культурного соняшнику.
Лузальний — має товсте, високе стебло (до 4 м), велике листя і кошики діаметром від 17 до 46 см. Сім’янки великі з товстою лузгою. Ядро (насінина) лише наполовину заповнює сім’янку. Маса 1000 сім’янок 100 — 200 г. Процент плодових оболонок (лузжистість) 46 — 56, олійність незначна.
Олійний — з порівняно тонким стеблом 1,5 —2 м заввишки. Сім’янки дрібніші, ніж у лузального. Лузга тонка, ядро заповнює всю внутрішню порожнину сім’янки. Маса 1000 сім’янок 50 — 100 г, лузжистість 22 — 30 %. Вміст олії в насінні кращих сортів і гібридів 48 — 50 %.
Межеумок — рослина проміжної групи, яка за окремими ознаками нагадує лузальний або олійний соняшник. За висотою і товщиною стебла, розмірами листя і кошиків межеумок подібний до лузального, а за виповненістю сім’янок — до олійного соняшнику.
Культурні форми олійного соняшнику формувались в умовах степових районів європейської частини колишнього СРСР, для яких характерними є високі температури та низька відносна вологість повітря влітку. Однак для нього властива висока екологічна пластичність.
Насіння соняшнику проростає при температурі 3 — 5 °С. Оптимальна температура проростання 20 °С. При цій температурі сходи з’являються на 7 — 8-й день. Сума активних температур від сівби до сходів становить 140 — 160 °С, а ефективних за вегетацію — від 1600 до 1800 °С для ранньостиглих і від 2000 до 2300 °С — для пізньостиглих сортів.
У фазі цвітіння і в наступний період найсприятливіша температура 25 — 27 °С. Підвищення температури до 30 °С і вище негативно впливає на рослини, а при 40 °С припиняється фотосинтез. Весняні заморозки до мінус 5 — 6 °С не завдають істотної шкоди рослинам, проте затримують і послаблюють їх ріст, а осінні до мінус 3 °С спричинюють загибель рослин.
Соняшник — посухостійка рослина. Коефіцієнт водоспоживання його значно вищий, ніж у багатьох інших рослин, і становить 450 — 570, може підвищуватись до 700. Соняшник задовольняє потребу у воді завдяки розвиненій кореневій системі, яка глибоко проникає в ґрунт. Проте це призводить до сильного висушування ґрунту і нестачі вологи в ньому для наступної культури сівозміни. За період вегетації соняшник використовує від 3000 до 6000 т води з 1 га. Вирішальне значення для формування повноцінного врожаю має вологозабезпеченість соняшнику у фазі цвітіння і наливання насіння (критичний період).
Технологія вирощування ярої пшениці
... транспірації збільшується. Найбільш негативно впливає на врожай ярої пшениці нестача вологи в період колосіння-цвітіння, а також під час ... насіння і появи сходів. Сходи при цьому бувають зрідженими і з'являються недружно. За час вегетації яра пшениця в залежності від умов вирощування ... ярої пшениці після картоплі, цукрових і кормових буряків відразу після їх збирання поле орють на глибину 20-22 см. На ...
Високі врожаї соняшнику можливі лише в районах, де за осінньо-зимовий період в кореневмісному шарі (0 — 200 см) є достатні запаси вологи. При нестачі води в цей період різко знижується його врожайність внаслідок збільшення пустозерності, поганої виповненості насіння та зменшення озерненості кошика. Це явище типове при вирощуванні соняшнику в посушливих районах. Тому зрошення у другий період вегетації підвищує олійність насіння і більш як удвічі — врожайність соняшнику.
Соняшник добре росте на родючих аерованих ґрунтах. Найбільш придатними для нього є чорноземи супіщані і суглинкові з нейтральною (рН 6,7 — 7,2) або слабколужною реакцією ґрунтового розчину. На цих ґрунтах, а в лісостепових районах — і на сірих лісових розміщують основні площі посівів соняшнику в Україні. На важких безструктурних ґрунтах соняшник росте дуже повільно, особливо в перший (ювенільний) період. Тут потрібні додаткові агротехнічні заходи. Малопридатні для соняшнику також легкі піщані, солонцюваті й дуже кислі ґрунти.
Соняшник — світлолюбна рослина. Затінення молодих рослин і хмарна погода затримують їх ріст і розвиток, зумовлюють формування на них дрібного листя і малих кошиків, що знижує врожайність. Соняшник належить до рослин короткого дня. В міру просування на північ вегетаційний період його подовжується.
У розвитку соняшнику від сівби до повного достигання розрізняють такі фази: сходів, першої пари справжніх листків, утворення кошика, цвітіння, достигання. Тривалість міжфазних періодів у найпоширенішої середньостиглої групи сортів (гібридів) соняшнику становить: від сівби до сходів 14—16 днів, від сходів до початку утворення кошика 37 — 43, від початку утворення кошика до цвітіння 27 — 30, а від цвітіння до достигання 44 — 50 днів. У ранньостиглих форм міжфазні періоди скорочуються, в середньопізніх — подовжуються.
Період вегетації сортів і гібридів соняшнику (від сівби до достигання насіння), які вирощуються в Україні, триває від 80 до 130 днів.
У перший період розвитку (до утворення 2-3 пар листків) соняшник росте порівняно повільно. В цей час головний корінь, що утворюється із зародкового корінця, інтенсивно росте углиб, випереджаючи ріст стебла в 2,7 — 2,9 раза. Потім приріст стебла збільшується, досягаючи максимуму (3 — 5 см за добу) в період від утворення кошика до цвітіння. У фазі цвітіння ріст у висоту сповільнюється і в кінці цвітіння припиняється.
Початок утворення кошика відмічається у скоростиглих сортів (гібридів) соняшнику у фазі двох пар, в середньостиглих — 3 — 5 пар листків. Цвітіння одного кошика триває 8—10 днів, а ріст — до його пожовтіння. Найінтенсивніше він росте протягом 8—10 днів після закінчення цвітіння. Наливання сім’янок триває 32 — 42 дні після запліднення.
Сорти і гібриди. В Україні поширені високоврожайні селекційні сорти й гібриди соняшнику із значним вмістом олії в насінні, низькою лузжистістю (22 — 27 %) та високою стійкістю проти найбільш відомих рас вовчка, шкідників і хвороб.
Технологія вирощування рослин в розсадниках
... вирощування та формування декоративного садивного матеріалу № пп Назва породи Термін вирощування рослин Щорічний відпуск саджанців, тис. шт. Відпад за період вирощування, ... прийнята схема висіву насіння. Загальна площа посівного відділення (стовпчик 7) визначається за формулою визначення ... піщаними та супіщаними льодовиковими і водно-льодовиковими відкладами. Реакція ґрунтового розчину в них кисла ...
За тривалістю вегетаційного періоду сорти (гібриди) соняшнику поділяють на середньостиглі (вегетаційний період 120 — 140 днів), середньоранні (110-130), ранньостиглі (100-120) і скоростиглі (80 — 100 днів).
В Україні районовано понад 70 сортів і гібридів соняшнику.
Майже всі площі його засівають сортами й гібридами олійної групи. До районованих сортів і гібридів соняшнику, поширених у Степу, Лісостепу України, належать: середньостиглі — Запорізький кондитерський, Краснодарський 885, СПК, Харківський 3 та ін.; середньоранні — Казіо, Одеський 123, Одеський 504, Оріон, Харківський 58 та ін.; ранньостиглі — Одеський 122, Одеський 249, та ін.; скоростиглі — Одеський 149 та Харківський 49.
Скоростиглі сорти й гібриди поступаються ранньостиглим і середньостиглим за урожайністю та олійністю насіння. Проте короткий вегетаційний період скоростиглих типів дає змогу вирощувати їх на півдні України в повторних посівах при зрошенні. Високою врожайністю з високим вмістом олії в насінні відзначаються середньостиглі й середньоранні сорти та гібриди соняшнику.
У господарствах слід вирощувати не один, а два-три сорти чи гібриди соняшнику. Це дає змогу ефективніше використовувати екологічний потенціал регіону та збиральну техніку і транспортні засоби.
соняшник сорт олійний вегетація
3. Технологія вирощювання соняшника
Попередники
Багаторічний досвід вирощування соняшнику в Україні свідчить про те, що у сівозміні він має повертатися на попереднє поле не раніш як через 8 років. Це дає можливість значно знизити розповсюдження хвороб та шкідників, зменшити засміченість посівів бур’янами, істотно поліпшити водний і поживний режим рослин.
Кращим попередником є озимі зернові, що висіяні по зайнятих і чистих парах або зернобобових. Вони не висушують ґрунт глибше 1 м, звідси засвоює соняшник вологу в другій половині вегетації. У Лісостепу, де умови зволоження сприятливіші, непоганими попередниками є ярі колосові культури. Сіють також після кукурудзи, картоплі.
Соняшник має потужну кореневу систему, що проникає у ґрунт до 3 м, тому його не слід розміщувати після культур з глибоко проникаючою кореневою системою, таких як багаторічні трави, суданська трава, цукровий буряк. Ці культури висушують ґрунт на велику глибину, що створює дефіцит вологи у критичний для соняшнику період — цвітіння, наливу. Не сіють після сої, квасолі, гороху, ріпаку, які уражуються спільними з ним хворобами (біла і сіра гниль, фомоз, склеротиніоз).
Соняшник є поганим попередником для зернових та інших культур. Тому у Степу після нього залишають поле під чистим паром, у Лісостепу висівають кормові культури.
Обробіток ґрунту
Головним завданням зяблевого обробітку під соняшник є нагромадження достатньої кількості води в кореневмісному шарі, мобілізація поживних речовин, активізація біологічних процесів ґрунту, знищення бур’янів.
На полях засмічених осотом та іншими коренепаростковими бур’янами обробляють за схемою поліпшеного зябу. Слідом за збиранням попередника перший раз лущать дисковими знаряддями (ЛДГ-10, БДТ-7 та ін.) на глибину 6-8 см. Вдруге поле обробляють через 2 тижні після першого лущення (при появі бур’янів) плугами-лущильниками (ППЛ-10-25) на глибину 10-12 см. Третій обробіток в міру проростання проводять за допомогою культиватора (КПС-4) чи важких борін (БЗТС-1,0).
Технологія вирощування декоративних рослин
... завершують життєвий цикл, тобто мешкають своє життя від сімені до збіжжя насіння ріпаку та відмирають. Деякі багаторічні види культивують якоднолетники, тобто вирощують її ... Його легко розмножити черешками. Поєднання різної форми Неважко створити привабливі поєднання рослин, використовуючи широку амплітуду форм і дрібних розмірів, властивихмноголетникам.Сажайте високі,прямостоячие і відкриті ...
Наприкінці вересня — початку жовтня поле орють на глибину 27-30 см. Розрив у часі між лущіннями і оранкою повинен забезпечити проростання пагонів бур’янів, завдяки чому досягається найповніше їх знищення. При недотриманні необхідних інтервалів між лущіннями їх роль у знищенні бур’янів знецінюється.
При розміщенні соняшнику після зернових, де переважають ранні (насіння проростає при 6-8°С) і середньоранні (проростає при 10-12°С) однорічні бур’яни поле лущать і через два тижні орють. Сходи бур’янів після оранки знищують осінніми поверхневими обробітками та весняними культиваціями, очищаючи верхній посівний шар ґрунту від бур’янів. Такий напівпаровий обробіток особливо ефективний у зоні достатнього зволоження.
Якщо переважають пізні ярі бур’яни (курай, просо півняче, щириця, мишій та ін), що для проростання потребують більше тепла (14-16°С), краще дотримуватись схеми поліпшеного обробітку і проводити декілька лущень в серпні — на початку вересня, а орати в кінці вересня.
При розміщенні соняшнику після просапних поле орють на глибину 25-27 см. Після кукурудзи зяблевий обробіток складається з дворазового дискування БДТ-7,0 і оранки ярусним плугом ПНЯ-4-40, яким загортають всі кукурудзяні рештки на дно борозни.
Рано навесні, щоб зберегти вологу в ґрунті, проводять боронування важкими боронами. Перед сівбою поле культивують на глибину загортання насіння. Якщо строк сівби пізніший (на забур’янених площах) — то поля обробляють два-три рази для знищення бур’янів.
Для додаткового нагромадження вологи застосовують щілювання, лункування, нарізання борозен, снігозатримання та ін.
Удобрення
У соняшнику період засвоєння поживних речовин розтягнутий, тому він потребує їх значно більше (особливо калію) ніж зернові культури. За урожайності 21 ц/га насіння, соняшник виносить з ґрунту 120 кг азоту, 45 кг фосфору і 235 кг калію. Враховуючи, що значна частина фосфору, внесеного в ґрунт з добривами, закріплюється ним і стає недоступною для рослин, а частину елементів живлення (калій, азот) рослини поглинають безпосередньо з ґрунту, норму добрив і їх співвідношення для кожного поля уточнюють на основі рекомендацій, розроблених науковими установами. Залежно від забезпеченості ґрунту поживними речовинами, (згідно з агрохімічними картограмами), даються такі поправочні коефіцієнти:
Забезпеченість ґрунту: Поправочний коефіцієнт:
Дуже низька 1,5
Низька 1,3
Середня 1,0
Підвищена 0,7
Висока 0,5
На чорноземах де високий вміст доступного калію в ґрунті, особливо ефективні азотні і фосфорні добрива — N45-60P45-60. На інших ґрунтах вносять повне добриво N45-90Р45-90К45-90. Фосфорні і калійні добрива застосовують під оранку, азотні навесні під культивацію.
Органічні добрива краще вносити під попередник (30-40 т/га під просапні).
При використанні їх безпосередньо під соняшник, подовжується його вегетація. Проте є дані, що після зернових культур високу ефективність забезпечує внесення органіки безпосередньо під соняшник.
Технологія вирощування озимого жита
... культури землеробства. Щоб повніше реалізувати їх потенціальну продуктивність, технології вирощування повинні максимально задовольняти вимоги рослин до ґрунтового і повітряного живлення, вологозабезпечення, температури протягом вегетації. ... на трохи меншій глибині від поверхні ґрунту (1,7-2 см), ніж у пшениці (2-3 см). Коли насіння загортається глибоко, жито закладає два вузли кущіння: перший - ...
Підготовка насіння, сорти
Для сівби використовують кондиційне насіння, схожість якого не нижче 85%, чистота не менше 98% (з вмістом облущеного насіння не більше 2%).
Маса 1000 насінин для сортів 80-90 г, для гібридів не менше 50 г. Перед сівбою насіння протруюють для захисту від хвороб та шкідників .
Найефективніше застосовувати інкрустацію насіння соняшнику на основі клеючих засобів (NаКМЦ, ПВС, РКД), де до захисної плівки можна компонувати фунгіциди, інсектициди, мікроелементи (марганець, цинк, бор, кобальт, молібден) та інші корисні речовини.
Сорти
В Україні зареєстровано понад 70 сортів і гібридів. Сприятливі зони вирощування для них, група стиглості і напрямок використання.
СІВБА
Спосіб сівби
Сіють соняшник пунктирним способом з шириною міжрядь 70 см сівалками точного висіву СПЧ-6М; СУПН-8 та ін. При звичайному рядковому способі сівби розподіл насіння в рядку не контролюється, а при пунктирному способі насіння розміщується рівномірно, через більші чи менші інтервали, згідно встановленої норми висіву.
Глибина сівби
Найдружніші сходи соняшника з’являються при загортанні насіння у вологий шар ґрунту на глибину 6-8 см. Глибше загортання на (8-10 см) є виправданим лише за недостатньої вологості верхнього шару ґрунту, зазвичай — у разі запізнення з сівбою. Насіння гібридів дещо дрібніше, тому загортають його мілкіше — 4-6 см. На важких вологих ґрунтах теж сіють лише на глибину 4-5 см. Важливо дотримуватись рівномірності загортання насіння на однакову глибину, що дозволяє одержати дружні, вирівняні сходи і рівновеликий розвиток рослин в агрофітоценозі впродовж вегетації.
Норма висіву
Основною умовою одержання високого врожаю соняшнику є дотримання рекомендованої густоти стояння рослин перед збиранням. Вона становить 40-80 тис. рослин на 1 га. Згідно даних академіка В.С.Пустовойта площа живлення однієї рослини повинна становити 2000 см2, тобто орієнтовно 50 тис. рослин на 1 га.
За даними компанії «Монсанто» оптимальна густота в Україні залежно від типу ґрунту і зони вирощування має бути в межах 35-60 тис./га.
Методика підрахунку густоти стояння рослин на 1 га наступна:
- а) 1 га = 10000 м2 : 0,7 м (ширина міжрядь) = 14286 м = 14,3 тис. м;
- б) у найтиповішому рядку підраховують кількість рослин на відстані 14,3. Кількість рослин на 14,3 м відповідатиме тисячам рослин на 1 га.
Необхідно враховувати, що польова схожість насіння менша за лабораторну на 20-25%, а під час боронування по сходах гине приблизно 10% рослин. Тому стархова надбавка до норми має становити 20-35%.
У посушливих умовах норму висіву знижують. У Степу висівають 40-80 тис. насінин на 1 га, у Лісостепу і на поливних землях більше — 80-100 тис./га. Для ранньостиглих і низькорослих сортів і гібридів застосовують теж більшу норму висіву — до 80 тис. насінин на 1 га. За таких норм на 1 м рядка висівають від 3,2 насінин (40 тис./га) до 6,8 насінин (100 тис./га).
Масова норма становить 3,5-8 кг/га.
Оптимальний строк сівби високоолійних сортів і гібридів з урахуванням їхніх фізіолого-біологічних особливостей настає у той період, коли середньодобова стійка температура на глибині загортання насіння досягає 10-12°С. Сівба в цей строк дає можливість одержувати дружні сходи на 9-12 день. Як ранні, так і пізні строки сівби спричиняють небажані результати. За ранньої сівби період до появи сходів розтягується на 3-4 тижні, сходи бувають недружними, зрідженими. При пізній сівбі верхній шар ґрунту часто висушений, що теж впливає негативно на схожість.
Умови і режими зберігання зерна
... каротиноїдів. просо фізіологічний зберігання зерно 2. Фізіологічні особливості культури що впливають на зберігання Зерно проса має ... 50 - 60 30 - 50 35 - 55 Горох Рис Соняшник Льон Конюшина 750 - 800 440 - 550 400 - 550 ... час у світі компанії з генетики рослин активно працюють над перетворенням проса в ... зерна по зерну його називають кутом природного схилу, або кутом скочування (табл. 1)Для насіння ...
На думку професора Г.С.Кияка найкраще висівати соняшник через 8-15 днів після початку польових робіт навесні.
В окремих випадках, коли весна пізня, сіють і при температурі ґрунту 6-8°С. Перевагу раннім строкам сівби (одночасно з ранніми ярими культурами) віддають у північному Лісостепу. Це пояснюється тим, що при пізньому строку сівби в умовах достатнього зволоження посилюється розвиток вегетативної маси в ущерб генеративним органам. Проте на забур’янених полях, ранні строки сівби можливі лише при хімічному способі боротьби з бур’янами.
Догляд
Під час догляду за посівами слід забезпечити ефективну боротьбу з бур’янами, шкідниками, та хворобами, зберегти оптимальну густоту стояння рослин, створити сприятливі умови для їхнього росту й розвитку, що забезпечують формування високого врожаю насіння соняшнику.
Якщо посівний шар пухкий, а погода вітряна, слідом за сівбою необхідно прикоткувати поле. Це покращить проростання насіння соняшника, і що особливо важливо для безгербіцидних технологій — насіння бур’янів. Через 5-6 днів у фазі «білої ниточки» бур’янів, проводять досходове боронування посівними або середніми зубовими боронами упоперек або по діагоналі поля. Важливо, щоб зуби борін не заглиблювались у ґрунт більше як на 5 см і не пошкоджували культурні рослини. При сівбі у холодніший ґрунт і повільному проростанню соняшника, до сходів боронують двічі.
Найоптимальнішим строком післясходового боронування є період, коли соняшник має 1-3 пари справжніх листків. Швидкість руху агрегату — не більше 4 км/год. Цю операцію не слід здійснювати раніше 11 год, оскільки через високий тургор рослини сильно пошкоджуються. За дотримання цих умов, пошкодження рослин соняшнику не перевищує 10%, знищення бур’янів сягає 80-90%.
Під час вегетації зазвичай проводять два міжрядних розпушування культиватором КРН-4,2. У Степу найкраще проводити розпушування на одну і ту ж глибину — 6-8 см. У Лісостепу останнє розпушування рекомендується проводити долотоподібними лапами на глибину 10-12 см за підвищеної швидкості руху агрегату. Створюється потужний мульчувальний шар ґрунту, який запобігає випаровуванню вологи, знищуються вегетуючі бур’яни. За рахунок підвищеної швидкості присипаються бур’яни у захисній зоні рядка, крім того, підрізаються верхній горизонтальний шар кореневої системи соняшнику, внаслідок чого стимулюється розвиток кореневої системи у більш глибоких горизонтах. Це знижує ризик пригнічення рослин у разі посухи.
На сильно забур’янених площах крім агротехнічного способу боротьби з бур’янами, застосовують хімічний. Перелік гербіцидів, норми внесення і особливості їх застосування.
Значні втрати врожаю можуть спричинити хвороби соняшнику. Найбільш шкодочинні біла гниль (склеротиніоз), сіра гниль, несправжня борошниста роса, фомопсис, суха гниль, вертицильоз (в’янення), вовчок (рослина-паразит).
Значного ефекту можна досягти агрозаходами — це стійкі до ураження сорти, вибір попередника, оптимальне співвідношення елементів живлення та ін. На початкових фазах росту рослини захищають протруйники. При необхідності застосовують фунгіциди: фундазол, ронілан, ровраль фло, корбель.
Захист від шкідників — важливий елемент технології вирощування високих урожаїв соняшнику. Основні шкідники — ковалики (дротяники), міль соняшникова, попелиця, чорнотілки (медляки), совки, луговий метелик, довгоносики та ін. Застосовують інсектициди при протруєнні насіння і обприскують посіви під час вегетації, використовуючи такі препарати: децис, сумітіон, фуфанон, штефесін.
Для кращого запилення на посіви соняшнику доцільно вивезти пасіку з розрахунку одна-півтори бджолосім’ї на 1 га. Це значно підвищує врожай насіння.
Збирання врожаю
Через 35-40 днів після цвітіння у фазі жовтої стиглості завершується нагромадження олії в насінні. Далі відбувається фізичне випаровування води із сім’янки і настає фаза повної стиглості.
Практично встановлюють три фази стиглості за зміною кольору корзинок. Жовта — листки і кошики лимонно жовтого забарвлення, вологість кошика 85-88%, насіння — 30-40%. Бура — кошики темно бурі — вологість їх в межах 40-50%, насіння — 10-12%. Повна — вологість кошиків становить 18-20%, насіння — 7-10%.
Збирання соняшнику починають при середній вологості насіння 12-14%, коли у 80-90% рослин кошики жовто-бурі, бурі та сухі, а у 10-20% вони лише жовті.
За умови, що в господарстві є сушильна техніка та велика площа посіву соняшнику, можна розпочинати збирання при вологості насіння 20-25%. Слід враховувати, що для тривалого зберігання придатне насіння з вологістю не більше 7-8%. За підвищеної вологості насіння окислюється і олія стає непридатною для харчування.
Оптимальна тривалість збирання соняшника — 5-6 днів. Якщо соняшник починають збирати у фазі повної стиглості, то на п’ятий день втрати від осипання насіння збільшуються в 2 рази, а на 15 день у 12 разів.
Тобто збирання в ранні строки призводить до збільшення витрат енергоносіїв на сушіння, а залишення соняшнику на пні до фази повної стиглості супроводжується втратами насіння. Тому для прискорення збирання і одночасного достигання посіви обробляють десикантами: баста (2 л/ґа), гліфоган (3 л/га), реглон (2-3 л/га), раундап (3 л/га).
Використовують їх при вологості насіння 25-30%. Найкраще десиканти діють при середньодобовій температурі повітря 13-14°С. При цьому рослини припиняють вегетацію, одночасно достигають, збирання прискорюється на 7-8 днів. Зменшується ураження хворобами, підвищується продуктивність комбайнів, якість і врожайність насіння, збільшується вихід олії з 1 га, зменшуються витрати енергоносіїв. Починають збирати після обробки реглоном через 5-6 днів при вологості 12-14%, коли 75-85% кошиків побуріє. При обприскуванні раундапом чи гліфоганом збирають через 11 днів.
Збирають соняшник зернозбиральними комбайнами із спеціальними пристроями і подрібнювачами стебел. Соняшник обмолочується якісно і без втрат у разі дотримання таких умов: швидкість обертання барабану — 300 об/хв; низька вологість зерна; зазор між барабаном і підбарабанням великий — на вході 50мм, на виході 28 мм.
