Професори Е.Е. Аракелян, Ю.Н. Примаков, кандидат педагогічних наук А.А. Умаров, кандидат педагогічних наук, доцент В.В. Тюпа, Російська державна академія фізичної культури, Наманганский державний університет
Оцінка технічного рівня бігунів зазвичай пов’язують із поруч біомеханічних показників, зокрема корелюють зі швидкістю бігу. У цьому мається на увазі, що й кращі бігуни відрізняються певними величинами показників, це пов’язані з перевагами їх техніки. Наприклад, такий використовувався щодо техніки бігу п’ять км у стаєрів різною кваліфікації, але з росто-весовыми характеристиками і величинами максимального споживання кисню [13].
Встановлено, що бігуни вищого рівня гостріше відштовхувалися від опори і механічна робота , витрачена ними на вертикальні переміщення загального центру мас тіла (о.ц.м.), була вдвічі нижча. Тому і середній результат була майже на 1 хв 43 з краще з допомогою більш довгого кроку. На цьому, начебто, слід, що як кваліфіковані стаєри володіють такий технікою бігу, що дозволяє їм заощаджувати на вертикальної роботи і тому показувати кращі результати.
Однак у ряді експериментальних робіт простежується загальна закономірність: зі збільшенням швидкості пересування від максимальної при звичайній ходьбі до спортивної і далі до бігу із виходом максимальну швидкість вертикальна робота постійно зменшується [1-3, 5, 8-11]. Звідси можна дійти невтішного висновку у тому, що зміна вертикальної роботи є підставою не причиною, а наслідком підвищення швидкості шагательных переміщень людини. І особливо якщо спортсмени вищої кваліфікації виконують меншу вертикальну роботу, це ще ознака більш досконалої техніки їх бігу. Тож у нашій стабільній роботі поставили завдання — перевірити це припущення, досліджуючи механізм пересування при бігу.
Методика. У експериментальної частини роботи взяли участь 65 спортсменов-спринтеров кваліфікації від III розряду до майстрів спорту международ ного класу. Їх зростання становило 176,3±5,3 див, маса тіла — 69,2±7,4 кг, довжина ніг — 91,5±3,9 див. Вони пробігали 30 м відразу ж з максимальною швидкістю. Швидкість бігу реєструвалася фотодиодными парами, довжина кроків — за відбитками шипів, опорні реакції — на тензоплатформе ПД-3 зі своєю частотою 300 гц. Потім відбиралося за однією кращої спробі кожного бігуна, всього оброблено 65 спроб.
Із одержаних вихідним даним розраховувалися переміщення і швидкість о.ц.м., механічна енергія й зовнішня робота з загальноприйнятої методиці [12].
Інтернет (електронна пошта, робота користувача)
... є електронна пошта як широковідома послуга мережі «Інтернет». Предметом дослідження є робота користувача з електронною поштою. Ключові терміни, що використовуються у роботі: Інтернет, електронна пошта, e-mail, web-mail. Структура роботи. Курсова робота складається ...
Результати та його обговорення . Середні значення швидкості бігу, довжини і частоти кроків були рівні відповідно 8,31±1,07 м/с, 2,12±0,18 метрів і 3,9±0,46 ш/с. Згідно з отриманими результатам зі зростанням швидкості бігу достовірно зменшувався розмах вертикальних коливань о.ц.м., вимірюваний від нижчого положення у фазі амортизації до вищого в періоді польоту:
Sv = 14,25 — 0,923V(±1,26), r = -0,62 (I),
де Sv — вертикальне переміщення о.ц.м. (див), V — швидкість бігу (м/с), r — коефіцієнт кореляції.
Природно, усе веде до їх зниження вертикальної механічної роботи:
Wv = 0,927 — 0,071V(±0,058), r = -0,80 (2),
де Wv — вертикальна слагающая позитивної зовнішньої роботи (Дж/кг/м).
Зниження вертикальної роботи відбувалося при зменшенні кута вильоту: a = 12,48 — 0,941V(±0,57), r = -0,87 (3),
де a — кут вильоту о.ц.м. (в градусах).
Такі зміни супроводжувалися зростанням подовжньої роботи:
Wf = -0,018 + 0,178V(±0,237), r = 0,63 (4),
де Wf — поздовжня слагающая позитивної зовнішньої роботи (Дж/кг/м).
Оскільки поздовжня робота збільшується швидше, ніж падає вертикальна, перевищуючи останню майже кілька разів, то зовнішня робота також зростає зі збільшенням швидкості бігу:
Wext = 0,910 + 0,107V(±0,232), r = 0,44 (5),
де Wext — позитивна зовнішня робота (Дж/кг/м).
Співвідношення подовжньої і до зовнішньої роботи, що можна трактувати як ефективність механічної роботи, витраченої на переміщення о.ц.м., показує його зростання зі збільшенням швидкості бігу:
До = 0,361 + 0,053V(±0,046), r = 0,78 (6),
де До — ставлення подовжньої слагающей до зовнішньої роботі.
Отже, підтверджується зроблену раніше те, що зі зростанням швидкості бігу знижується вертикальна роботу і підвищується ефективність бігу [3, 10-12]. Ці дані отримано на групах піддослідних, кожен із яких біг з різними швидкостями. У цьому всі спроби зводилися до одного масив та піддавали статистичному аналізу. Тому отримані дані можна трактувати як змішаний всередині- і межиндивидуальный аналіз, що складає, як змінюються показники бігу у разі підвищення швидкості пересування однієї й тієї ж випробуваного й дуже це відбувається в інших спортсменів. Наші дані показують, ніж характеризується біг ближчих спортсменів, що дозволяє собі з допомогою рівнянь регрессий перевіряти міжкваліфікаційні відмінності.
Отже, можна зрозуміти, що як кваліфіковані бігуни виконують меншу вертикальну роботу. Звідси знову напрошується висновок про наявність в них більш досконалої техніки бігу. Чи так це? Знову звернімося до до експериментальним фактам.
Численними дослідженнями встановлено, що на підвищення швидкості бігу зменшується час опори та її складових — фаз гальмування (амортизації) і відштовхування . Таке спостерігається як із всередині- і межиндивидуальном аналізі [1-3, 6, 7], і при змішаному [9-11]. Зменшення часу опори неминуче, оскільки поздовжнє переміщення о.ц.м. під час опори, попри зростання швидкості бігу, практично постійно на одне й того індивідуума [11].
Організаційні основи фізкультурно-оздоровчої роботи
... організаційних форм роботи, обов’язкових для впровадження в освітній процес, становлять: заняття з фізичної культури, фізкультурно-оздоровчі заходи ... дієвий медико-педагогічний контроль і своєчасну лікувально-профілактичну роботу [11, 76]. Основою системи фізичного виховання ... формуються навички життєво – важливих рухів (ходьби, бігу, стрибків, метання, лазіння та ін.), розвиваються фізичні якості ...
Відомо, що з швидкістю бігу ростуть сили інерції, останні вимагають збільшення м’язових зусиль, спрямовані проти них [1, 12]. Проте до змішаного і внутрииндивидуальному аналізу скорочення періоду опори викликає зменшення імпульсу вертикальної сили, доданої до о.ц.м., попри певний приріст середнього розміру вертикальної сили [1, 2, 6, 9, 12]. Ця закономірність підтверджується нашим межиндивидуальным аналізом:
Iv = 80,16 — 3, 218V(±8,2), r = -0,49 (7),
де Iv — імпульс вертикальної складової реакції опори в фазі відштовхування (Нс);
Pv = 66,6 + 5,21V(±13,7), r = 0,47 (8),
де Pv — середній розмір вертикальної складової реакції опори в фазі відштовхування (кГс).
Обидві залежності підтверджують раніше отримані дані межиндиви дуального аналізу [3, 7].
Тепер для наочності проілюструємо зміни обох показників у разі зростання швидкості бігу від 5 до 10 м/с, підставляючи значення швидкістю рівняння 7 і побачили 8-го. Тож якщо у своїй середня вертикальна сила зростає на 28%, то скорочення часу відштовхування спричиняє падіння імпульсу вертикальної сили на 33,5%. У той самий час поздовжня складова кінетичною енергії тіла бігуна масою 70 кг зросте у в чотири рази. Зрозуміло, що імпульс вертикальних зусиль бігуна — єдина причина, здатна спричинити зміна кінетичною енергії тіла, переміщуючи їх у вертикальному напрямі. Таке нерозмірне зміна обох характеристик і призводить до автоматичному зменшенню вертикальних коливань о.ц.м. Також змінюється і кут вильоту о.ц.м., оскільки зменшення вертикального імпульсу означає падіння вертикальної швидкості вильоту о.ц.м.
Отже, перелічені вище умови бігу призводять до більш плавного руху о.ц.м. за умов зростання швидкості пересування і до підвищення його ефективності. Через це порівняння бігунів різною кваліфікації, і різною спеціалізації, чи це спринтери чи бігуни на витривалість, показує те закономірність: в тих, хто біжить з вищої швидкістю, знижуються вертикальна роботу і кут вильоту о.ц.м. І це проявилося при порівнянні бігунів на 800 і 5000 м різною кваліфікації [3, 7]. Пониженная вертикальна праця в тих стаєрів, які за однакових антропометричних і функціональних характери стиках зуміли показати вищу швидкість [13], відповідає залежності «вертикальна робота — швидкість бігу». Проте гідно уваги те, що могли підтримувати значнішу подовжню роботу, що вимагає потужнішого відштовхування. Його забезпечення залежить тільки від такого фізіологічного показника, як максимальне споживання кисню, а й від створення низки інших, включаючи характеристики опорно-рухового апарату й уміння ефективно їх використати [4].
Висновки
1. Підвищення швидкості бігу супроводжується зменшенням вертикальної слагающей зовнішньої праці та кута вильоту о.ц.м.
2. Пониженная вертикальна слагающая зовнішньої роботи в бігунів високій кваліфікації перестав бути відмітним ознакою їх технічного рівня.
Вертикальный дренаж
... вод восполняются в осенне-зимний и весенний периоды. Для применения вертикального дренажа на осушаемых землях требуются определенные гидрогеологические, геоморфологические и почвенные условия, и ... различной водопроводимости решают в результате технико-экономических расчетов. Вертикальный дренаж применяют как на орошаемых, так и на осушаемых землях, в зонах недостаточного, неустойчивого и ...
Список літератури
1. Богданов В.А., Гурфинкель В.С. Біофізика. — Л.-М.: Наука, 1975, т. ХХ, вип. 3, з. 522.
2. Богданов В.А. Фізіологія рухів. — Л.-М.: Наука, 1976, з. 276.
3. Гусейнов Ф.А., Мироненка І., Травин Ю. та інших. //Легка атлетика, 1982, № 9, з. 8.
4. Зациорский В.М., Алешинский С.Ю., Якунін Н.А. Біомеханічні основи витривалості. — М.: ФиС, 1982.
5. Лапаев Н.І. Автореф. канд. дис. М., 1973.
6. Тюпа В.В. Автореф. канд. дис. М., 1977.
7. Тюпа В.В., Травин Ю.Г., Гусейнов Ф.А., Рябинцев Ф.П. //Теорія і практика фізичної культури, 1982, № 4, з. 20.
8. Ухов В.В. Автореф. канд. дис. М., 1963.
9. Cavagna G.A. J. Physiol. Paris, Sept., 1969, 61, p. 43.
10. Cavagna G.A., Komarek L., Mazzoleni P.S. J. Physiol., 1971, 217, p. 709.
11. Cavagna G.A., Thys H., Zamboni A.J. Physiol., 1976, 262, p. 639.
12. Fukunaga Т., Matsuo A., Yuasa K. a.o. Ergonomics, 1980, vol. 23, № 2, p. 123.
13. Miura M., Kobayashi K., Miyashita M. a.o. In review of our researches, 1970-1973 (ed. H. Matsui).
Univ. of Nagoya, 1973, p. 46.
