сучасний транспорт являє собою єдину (у соціально-економічному відношенні) транспортну систему, включаючи могутню мережу залізничних, морських, річкових, автомобільних, повітряних, трубопровідних, міських й промислових комунікацій. Переміщаючи щорічно мільярди тонн сировини, палива, матеріалів, продукції, а також багато мільярдів пасажирів із досить високим рівнем комфорту й швидкості, сучасний транспорт забезпечує масове індустріальне виробництво, глибокий поділ роботи, внутрішню й зовнішню торгівлю, сприяє розвитку культури й науки.
Траспорт — одна із найважливіших галузей господарства. Через транспорт матеріалізується міжнародний поділ роботи. Переважна частина всіх транспортних засобів знаходиться в високо розвинутих капіталістичних країнах. У цих країнах у сфері транспорту зайнята значна частина населення, на нього припадати велика частка основного капіталу. У останній період кількість транспорту значно зросла. Розвиток окремих видів транспорту проходити не рівномірно. Швидше всього розвивається автомобільний, повітряний й трубопровідний транспорт. Транспорт перетворився до однієї із найбільш оснащених в технічному відношенні галузей економіки.
Він забезпечує виробничі зв’язки промисловості й сільського господарства, здійснює перевезення вантажів й пасажирів. Засоби транспорту розподілені в розвинутих капіталістичних країнах за типом власності: приватний, чи державний. Важливим чинником є зростання обсягів перевезень, ускладнення умів його роботи, що призвело до збільшення державного контролю у цій галузі.
Виробничі потужності транспорту за годину значно зросли. Це спричинено не лише науково-технічною революцією, а і розвитком його в умовах жорсткої конкуренції.
Розвиток окремих видів транспорту іде нерівномірно. Так, останнім годиною найбільш помітно розвиваються такі види транспорту, як повітряний, трубопровідний, автомобільний, морський.
Залежно від історичних умів, рівня розвитку продуктивних сил, особливості територіальної структури господарства, розміщення населення, природних умів, присутності водних шляхів, характеру рельєфу та ін., формується тієї чи інший тип транспортної системи.
Існує два типи високо розвинутих транспортних систем: північно – американська та західно — європейська транспортні системи. перший тип склався США й Канаді — великі територї, значний виробничий капітал, цілісний внутрішній ринок й таке інше. У цих країнах розвинуті усі види транспорту. У перевезенні пасажирів на перше місце вийшов повітряний транспорт, в перевезенні вантажів – залізничний транспорт.
Соціальна робота в різних країнах світу
... умови для попередження скоєння наступного злочину ув’язненим. Соціальна робота в сфері національної охорони здоров’я. Служби соціальної роботи є в більшості лікарень, в психіатричних госпіталях та лікарнях для розумово уражених ...
У країнах Західної Європи більша частина припадає на залізничний та автомобільний транспорт. У Німеччині усі види транспорту розподілені приблизно однаково, а відсоток трубопровідного транспорту малий. Частка морського транспорту більша в Англії, трубопровідного — у Франції. Автомобільний транспорт здобувши значне поширення в Західній Європі враховуючи відносно короткі відстані між містами. Транспортні системи Японії, ПАР, Австралії відносяться до перехідних. У Японії найбільше поширення здобувши морський й повітряний транспорт.
Особливий тип транспортної системи характерний для країн, котрі розвиваються — смердоті набагато гірше забезпечені транспортом, що є серйозною завадою для розвитку економіки цих країн.
У найближчий одну годину на транспортних системах розвинутих країн великих технічних змін не очікується. Перспективним вважається трубопровідний транспорт із-за відносної дешевизни в експлуатації та можливості повсюдної прокладки, високої пропускної здатності, низької собівартості транспортування, малої кількості обслуговуючого персоналу, незалежність від природно-кліматичних умів, безперервності процесу транспортування. Розвитку трубопровідного транспорту сприяв розвиток енергетики й технологічний прогрес.
Значний зріст трубопровідного транспорту за останній період в різних країнах світу є наслідком високого розвитку світової нафтогазодобувної промисловості. Географічне розміщення головних родовищ нафти й газу в більшості країн світу не співпадає із розміщенням основних районів споживання цих видів поливу, внаслідок чого виникає необхідність транспортування великих вантажопотоків нафти, нафтопродуктів й газу. З всіх видів транспорту трубопровідний транспорт найкраще підходить для їхнього транспортування.
Розвиток трубопровйдного транспорту й масшттаби його будівництва залежить від видобутку нафти й газу в регіонах світу.
Досліджень моєї курсової роботи є саме цей вид транспорту. Я ставлю заподіяння дослідити й розкрити у своїй курсовій роботі умови розвитку цого виду транспорту, його основні функції, його місце серед інших видів транспорту, перспективи розвитку та проблеми його використання
1. Основні функції та значення трубопровідного транспорту світу.
На сучасному етапі найбільш швидко розвивається автомобільний, повітряний й трубопровідний транспорт.
Трубопроводи — специфічний засіб транспортування нафти, кам’яного вугілля й хімічних продуктів від місць їхнього видобутку до ринків споживання.
Основною функцією трубопровідного транппорту є перевкзення значних обсягів сировини.
Так було в Північній Америці трубопроводи прокладені від районів видобування до центрів споживання на сході континенту.
У Західній Європі трубопроводи проходять від морських портів, куди поступає імпорт, чи добута в Північному иорі нафта до промислових центрів в глибині континенту.
У країнах Близького Сходу, на півночі Африки траси трубопроводів йдуть сьогодні від районів видобування нафти й газу до морських портів, звідки ця сировина експортується в розвинені капіталістичні країни
Велике значення трубопровідного транспорту полягає у бо собівартість транспортування трубопроводом втроє дешевше ніж по залізниці.
Трубопровідний транспорт забезпечує стабільність й надійність вантажних перевезень, а також відносно мало забруднює навколишнє середовище.
Більшість трубопроводів використовуються власниками для транспортування їхніх власних продуктів., Таблиця №1: Оцінка видів транспорту [3].
|
Вигляд транспорту/критерії |
А |
Б |
У |
Р |
Д |
Є |
Загальний рейтинг |
|
Залізничний |
3 |
4 |
3 |
2 |
2 |
3 |
17 |
|
Водний |
4 |
5 |
4 |
1 |
4 |
1 |
19 |
|
Автомобільний |
2 |
2 |
2 |
3 |
1 |
4 |
14 |
|
Трубопровідний |
5 |
1 |
1 |
5 |
5 |
2 |
19 |
|
Повітряний |
1 |
3 |
5 |
4 |
3 |
5 |
21 |
Примітка: Найбільш сприятливий показник — 1.
А — Швидкість;
Б — Частота відправлень (за планом у добу);, У — Надійність (дотримання графіків доставки);
Р — Перевізна здатність ;
Д — Доступність (число географічних точок, що обслуговуються,);
Є — Вартість.
як видно із таблиці 1 трубопровідний транспорт відіграє далеко ще не останню роль серед інших видів транспорту.
2. Соціально-економічні, історичні, природні умови розвитку трубопровідного трансрорту світу.
Історичні передумови розвитку трубопровідного транспорту .
Трубопріводні системи почали застосовувати приблизно із 1919року. Це були трубопроводи переважно не великого дыаметру, й призначалися для транспортування на невеликі відстані сирої нафти із пунктів переробки до пунктів споживання. При будівництві Першого трубопроводу впровадники зазнавали перешкод із боці тихий хто перевозив нафту в інший спосіб.
Цебув лише вушко. Цей вид транспорту виявився быльш доцыльним и економычно вигыдним й набув значного розвитку.
Потім почалося проектування більшого за діаметром трубопроводу США.
Особливо бурхливо розвивався цей вмд транспорту после 1945 року. Нафтопровід “Дружба” побудований у тих часи немає аналоів й до тепер.
У наше бурхливого розвитку нових технологій трубопровідний транспорт виходить на якісно новий рівень. Ці нові досягнення дозволяти подовжити рядків служби трубопроводі та заабезпечити їхню надійність .
Природні передумови розвитку трубопровідного транспорту .
Трубопровідний транспорт доцільно використовувати там, де неможливо чи не вигідно користуватись іншими видами транспорту. Недоліки трубопрвідного транспорту полягають у наступному неможливість повсюдної прокладки й обмежена номенклатура у перевензенні вантажів. Трубопроводи прокладають тоді, коли потрібно регулярно перевозити вантажі на великі відстані на відносно рівних підводних чи наземних ділянках.
Соціально економічні передумови розвитку трубопровідного транспорту .
Трубопровідний транспорт належить до економічних видів транспорту, що потребують значних капіталовкладень при будівництві та потім цей транспорт дуже швидкко окупається та приносити значний прибуток. Тому цей транспорт набув такого розвитку й продовжує розвиватися у наше годину. Також перевагою цого транспорту є ті що він более аварійно безпечний порівняно із іншими видами транспорту .
3. Місце трубопровідного транспорту, його розвиток та структура на сучасному етапі.
На даноиу етапі розвитку в умовах ринкової економіки нафтові й газові виробничі асоціації здобули право самостійно підписувати домов зі споживачами. Після розколу Радянського Союзу були організовані спільні виробничі підприємства за участю іноземного капіталу, що самостійно вибирають покупця. У силу цих обставин, із 1992 року оплата послуг по транспорту нафти стала встановлюватися на основі тарифів. На сучасному етапі функціонування системи нафтопроводів відбувається в принципово нових економічних й політичних умовах. У зв’язку із поділом трубопроводів по територіальній приналежності між державами — колишніми республіками СРСР у даний годину лише Росія володіє єдиною нафтопровідною системою. Магістральні нафтопроводи акціонерної компанії по транспорту нафти «Транснафта» забезпечують транспорт 99,5% нафти, що добувається в Росії. Система магістральних нафтопроводів є природною монополією й знаходиться в державній власності й цілком контролюється Державою. Контроль здійснюється за допомогою встановлення тарифів на транспортні послуги, розподілом прав доступу до експортних нафтопроводів, інвестування у нафтопровідний транспорт, що також впливає на тарифи. Довжина системи магістральних нафтопроводів АК «Транснафта», що з’єднує практично усі райони видобутку нафти в Росії із центрами переробки, експортними терміналами й обслуговує нормальне функціонування нафтового ринку, складає 48500 км. Крім того, за останні сім років було б введено в лад приблизно 600 км магістральних газопроводів діаметром 1220 й 1420 мм.
Зараз Росія є найбільшим експортером нафти на європейський ринок, й саме вон володіє найбільшими запасами нафти й природного газу. Саме тому практично усі великі нафтопроводи Європи сконцентровані навколо неї.
На сучасному єтапі карта трубопровідного транспорту Європи показано на Малий 1.
Джерело: Atlas – analitic.com
4. Територіальні особливості в розвитку й розміщенні трубопровідного транспорту., ОГЛЯД РОЗВИТКУ ТРУБОПРОВІДНОГО ТРАНСПОРТУ У ОКРЕМИХ КРАЇНАХ.
Сплучені Штати Америки.
По довжині експлуатованих й споруджуваних магістральних трубопроводів США займає перше місце в світі. Довжина трубопроводів США на кінець 1979 р, складала 1120,64 тис. км, у тому числі нафтопроводів й продуктопроводів 710 тис. км, газопроводів 410 тис. км й вуглепроводів 640 км. За даними Національної Заради безпеки по трубопровідному транспорту в 1980 р. США по трубопроводах довжиною 1600 тис. км транспортувався природний газ до более ніж 48 млн. споживачів. Цю мережу газопроводів експлуатують близько 30 тис. фірм. Вона складається із 290 тис. км магістральних газопроводів, 1300 тис. км. газорозподільних коллекторів й 30 тис. км. газорбірних трубопроводів. За даними Дж. Еванса на 1982 р. США загальна протяжність нафтопроводів складала 235 тис. км., а продуктопроводів й для перекачування зріджених нафтових газів — 103 тис. км, обсяг транспорту нафтопродуктів досяг 4,75 млн. м3/добу. Наявна різниця в цифрах по довжині, пояснюється тім, що в підведення підсумків деякими авторами включаються не лише магістральні, але й й збірні трубопроводи.
На початку 90-х років минулого сторіччя, коли був відкрита нафта в штатах Техас й Оклахома, були прокладені трубопроводи між промислами й нафтопереробними заводами, а й у порти завантаження танкерів на узбережжя Мексиканської затоки.
З переходом на будівництво магістральних трубопроводів з труб великих діаметрів обсяг й темпів прокладання їхні складав уже 8-12 тис. км. на рік. Загальна довжина магістральних трубопроводів США на 1985 р. складала 768 тис, км.
При будівництві газопроводів основним є спорудження нових магістралей із Аляски і Арктичних районів Канади й газопроводів із району Скелястих гір для транспортування газу із установок по виробництву штучного газу, а також нове відкритих родовищ. (Мал.2 й 3)
Рис. 2. Схеми найбільшихших магістральних нафтопроводів (7), газопроводів (2), продуктопроводів і вуглепроводів (3), тихий, що будуються і наміченихх до будівництва США й Канаді.
Джерело: Єременко П.Т,, Воробйов Н.А.
“Трубопрводный транспорт світу”
Найбільш значний об’єкт будівництва — Трансаляскинський газопровід довжиною 7763 км, що забезпечить доставку спочатку канадського, а потім аляскинського газу в нижні 48 штатів США.
Газопровід складається із чотирьох основних ділянок: Аляскинського, Канадського, Східного й Західного плечей. Ці об’єднані системи розраховані на транспорт аляскинського газу в обсязі 85 млн. м3/добу.
Траса основного газопроводу починається в Прадхо-Бей (прим. Аляска) далі йде на південний схід через Юкон (прови. Британська Колумбія) а уже потім розділяється на два потоки в прови., Альберта (Канада).
Рис. 3. Трасси найбільших трубопроводів (1) й наф топроводів [2), в тому числі чотири альтернативних траси газопроводу «Полар гэс»
Джерело: Єременко П.Т,, Воробйов Н.А.
“Трубопрводный транспорт світу”
Діаметр газопроводу коливається від 914 до 1422 мм, а робоча потужність від 8,4 до 10 Мпа. Нові нафтопроводи будуть побудовані для транспортування нафти із Арктичних районів Канади, а доставки продукції із установок по виробництву штучної нафти в райони Скелястих гір. Обсяг будівництва США вуглепроводів значно розшириться, на їхню частку припадати
