1. Сутність ТРВЗ-технології і її завдання
2. Види творчих задач
3. Прийоми розвитку творчої особистості
4. Розвиток мовленнєвих творчих здібностей за Джанні Родарі
5. Розвитку творчої уяви за допомогою карт В.Проппа, Ф.Пассаторе
Література
1. Сутність ТРВЗ-технології та її завдання
На початку XXI століття на зміну інформаційно репродуктивному процесу навчання приходить проблемнотворчий. Суспільству потрібні люди з гнучким і критичним мисленням, творчою ініціативою, високим адаптаційним потенціалом. Щоб виховати дитину як творчу особистість, використовуються педагогічні технології, у яких розвиток творчих здібностей є пріоритетним.
Однією з таких педтехнологій є ТРВЗ — теорія розв’язання винахідницьких завдань, яка покладена в основу ТРВЗ-педагогіки.
ТРВЗ (ТРИЗ) — теорія розв’язання винахідницьких завдань створена в 1946 р. російським ученим-дослідником, письменником-фантастом Генріхом Альтшуллером (1926-1998).
Технологію Г.Альтшуллера протягом тривалого часу з успіхом використовували у роботі з дітьми на станціях юних техніків, де і з’явилася її друга частина — творча педагогіка, а згодом і новий розділ ТРВЗ — теорія розвитку творчої особистості. У 70-80-ті роки XX ст. ТРВЗ широко впроваджували в школах і училищах, а з 1987р. — і в дитячих садках.
ТРИЗ (ТРВЗ)-технології перетворюються на технології аналізу та рішення проблем, які не залежать від предметних галузей, в яких ці проблеми виникають. Вона докорінно змінює стиль роботи з дітьми: вчить думати, шукати, розв’язувати проблеми самостійно, а також допомагає дорослим життєрадісно та винахідливо збуджувати інтерес дітей до творчості.
Суть цієї технології полягає у формуванні системного, діалектичного мислення, розвитку творчої уяви, винахідницької кмітливості. Використання її має не просто розвинути фантазію дітей, а навчити їх мислити системно, творчо, розуміти єдність і протиріччя навколишнього світу, бачити і вирішувати проблеми. На це може бути здатною тільки творча особистість.
Методика ТРВЗ походить із технічної галузі, але її принципи виявилися настільки ефективними і привабливими, що цю систему було адаптовано для роботи з дітьми у школі. ТРВЗ має на меті максимально підвищити ефективність основної програми, за якою працює педагог, а не замінити її. Послідовники ТРВЗ вийшли на новий рівень творчої педагогіки — створили принцип, дотримуючись якого, вихователь зможе разом із дітьми знаходити логічний вихід із будь-якої життєвої ситуації.
Розвиток інформаційних технологій
... для прийняття рішень. 2. Особливості розвитку інформаційних технологій Як вже було зазначено вище індустрія інформаційних технологій породжує нові види інформаційних продуктів. Інформаційний продукт (ІП) ... стали невід'ємною складовою частиною інформаційної інфраструктури цієї організації. Інформаційні технології дозволяють досліджувати та взаємопов'язувати складові ділянки діяльності організації між ...
Дослідження педагогів та психологів показали, що розвиток творчої уяви дитини, її фантазії до сягають піку у віці 3-6 років. Навіть молодші школярі вже на стільки пригнічені стереотипами мислення (у ТРВЗ це називається психологічною інерцією), що їх практично неможливо навчити грамотно й творчо мислити.
З раннього дитинства можна навчити дитину системно думати про об’єкти навколишнього світу, розв’язувати задачі творчого характеру, придумувати казки, віршики та багато іншого. Багаторічний досвід свідчить, що дитина, яка оволоділа основними розумовими операціями ТРВЗ, успішно адаптується до школи незалежно від системи навчання. Діти вміють і хочуть вчитися. Вони характеризуються високим рівнем пізнавальної активності, яскраво вираженим творчим мисленням.
Елементи ТРВЗ можуть успішно використовуватись на уроках мови та читання, на будь-яких заняттях з розвитку мовлення та в різних видах діяльності.
У педагога, який використовує теорію, діти займаються із захопленням, без перевантажень освоюють нові знання, розвивають мовлення й мислення.
Щоб використовувати у своїй роботі творчі завдання, педагогу важливо враховувати такі дидактичні принципи:
1. Принцип свободи вибору.
Існує велика кількість цінностей у нашому житті. Деякими ми нехтуємо, деяких дотримуємося, ще якісь зневажаємо… Але серед них існує одна, найцінніша для кожної людини, — це свобода! Ніхто з нас не любить нав’язані дії, чужі рішення, відсутність вибору. Особливо не люблять цього діти.
Під час навчально-виховного процесу, де тільки можливо, потрібно надавати учням право вибору. Але з однією важливою умовою: право вибору необхідно врівноважувати свідомою відповідальністю за свій вибір.
2. Принцип відкритості
«Я знаю, що я нічого не знаю!» — говорив мудрий грек.
«Я добре знаю хімію, алгебру, історію», — говорить сильний випускник школи. Сумно те, що цей випускник не знає головного: він не знає, чого ж він не знає. Дуже непевно уявляє сьогодні школяр межі своєї обізнаності, й вже зовсім у тумані — межі пізнання наук. Звідки тоді ж візьметься допитливість, без якої будь-яке навчання — лише виховання виконавців?!
ТРИЗ-педагогіка пропонує використовувати в навчанні відкриті задачі. Не тільки давати знання, але ще й показувати їх кордони, «стикати» учня з проблемами, розв’язання яких лежить за межами вивченого курсу.
У школі розв’язують «закриті» задачі, тобто такі, що мають точну умову (із пункту А в пункт В…), визначений алгоритм розв’язання, одну правильну відповідь. А життя ставить перед людиною «відкриті» задачі — ті, що мають досить розмиту умову, яка припускає наявність різних варіантів, різноманітні шляхи розв’язання, декілька імовірних відповідей. (Як знайти роботу? Як збільшити прибутки фірми? Як зменшити ймовірність аварії? тощо) І в цей зазор між задачами «школярськи-закритими» і життєвими, відкритими, найчастіше провалюються інтереси учнів і наші освітні зусилля.
3. Принцип діяльності
Будь-яка праця дитини повинна бути вмотивована: «Для чого? Для кого? Навіщо я це роблю? Яка користь?»
Щоб знання стали інструментом, учень повинен з ними працювати. Що означає: працювати зі знаннями? Це означає: застосовувати їх, шукати умови і кордони застосування, перетворювати, розширяти, доповнювати, знаходити нові зв’язки і співвідношення, розглядати в різних моделях і контекстах.
Исследования. 2. Выделить основные ТРИЗ технологии, которые можно применить в
... Представим историческую справку о развитии ТРИЗ как технологии и ТРИЗ-педагогики. В 1946 году в Баку началась работа над созданием научной технологии творчества, которая со временем получила ... способностей человека — памяти, развитие мыслительной деятельности обучающихся [39]. Основные принципы ТРИЗ: 1. Принцип объективных законов. Все системы развиваются по определенным законам. Их можно познать ...
4. Принцип зворотного зв’язку
Регулярно контролювати процес навчання за допомогою розвитку системи прийомів зворотного зв’язку.
Чим більш розвиненою є система (технічна, економічна, соціальна, педагогічна), тим більше у ній механізмів зворотного зв’язку. Учитель на уроці відстежує такі параметри: настрій учнів, ступінь їх зацікавленості, рівень розуміння та засвоєння матеріалу тощо.
5. Принцип ідеальності
Ідеальність — одне з ключових понять ТРИЗ-педагогіки.
Будь-яка наша дія характеризується не тільки отриманою від неї користю, але й витратами зусиль, нервів, часу, коштів. Ідеальна дія тим вища, чим більша від неї користь і менші витрати.
ТРИЗ-педагогіка вчить максимально використовувати можливості, знання, інтереси самих учнів з метою підвищення результативності і зменшення витрат у процесі навчання.
У чомусь ТРИЗ погана ? це система, вона складна для навчання в повному обсязі. Тому зі школярами вивчаються основи ТРИЗ, а не вся теорія.
2. Види творчих задач
Одним з показників рівня мислення людини є вміння розв’язувати задачі творчого характеру.
Під творчою задачею розуміється відкрита задача, яка характеризується:
- розмитістю умови;
- різними шляхами розв’язку;
- багатоваріантністю відповідей.
Виділяють декілька типів творчих задач:
1. Винахідницька задача
Винахідницька задача ставить перед дитиною питання: «Як бути?», коли додаткова умова робить очевидні рішення неможливими, коли застосування традиційних знань, умінь, навичок недостатньо.
Приклади винахідницької задачі:
1. Як дід міг би витягнути ріпку, якби у мишки з не вистачило сил? (казка «Ріпка»).
2. Врятуймо Колобка від Лисиці. Але як це зробити?
Для розв’язання винахідницької задачі використовуємо алгоритм:
Окреслити проблемне поле.
Поставити запитання й сформулювати задачу.
Сформулювати суперечність. «Мозковий штурм» запропонованих рішень.
Вибір ІКР (ідеального кінцевого результату).
Аналіз потрібних для цього ресурсів (розміру витрат, часу, вартості).
Вихід на оптимальне розв’язання задачі.
Формулювання підзадачі (яка проблема виникає далі, після розв’язання задачі).
Використовуючи цей метод, можна пропонувати будь-які розв’язки, якими б безглуздими вони не здавались.
2. Дослідницька задача
Відбулося (або відбувається) якесь явище. Потрібно пояснити його, з’ясувати причини.
Ключові питання: Як це відбувається? Чому? (Добре, якщо умова задачі передбачає цілі й набір відповідей-гіпотез.)
Для вирішення таких задач не потрібно спеціальних знань. Дитина має спробувати відповісти на це запитання самостійно, оскільки це не істина, а чергова модель. Відповіді можуть бути різними, але всі вони будуть правильними. Не приймається лише відповідь «Не знаю».
3. Конструкторська задача
Цей тип задач не містить гострих суперечностей і передбачає придумування об’єктів під задану ціль (функцію).
Конструкторські задачі засновані на методі «Морфологічний аналіз». Прийом морфологічного аналізу запропонував Ф.Цвіккі, відомий астрофізик та винахідник реактивного двигуна.
Суть цього методу полягає в аналізі різних варіантів взаємодії горизонтальних і вертикальних показників системи. Ним користуються для пошуку нових рішень, ідей, тому що він передбачає аналіз об’єктів, які слід використати, і синтез нових, відомих або раніше невідомих об’єктів. Для цього необхідно побудувати таблиці, які мають охопити всі допустимі варіанти зміни. Спочатку виділяють головні характеристики об’єкта ? вісі, а потім по кожній з них записують усі можливі варіанти ? елементи.
Послідовність проведення тренінгу:
1. Представляється морфологічна таблиця;
2. Заповнюються вертикальні та горизонтальні осі (кількість, підбір показників визначаються метою та змістом уроку);
3. Розглядається взаємодія горизонтальних і вертикальних показників. Проводиться обговорення з дітьми отриманих варіантів взаємодії (морфологічний аналіз).
Наприклад: придумати фантастичну тварину. По вертикалі позначені різні тварини, по горизонталі ? частини їх тіла і місце, де вони живуть. Необхідно заповнити клітинки перетину й указати всі ознаки в кожної з тварин. Після того, як таблиця заповнена, можна вибірково взяти деякі значення і придумати фантастичну тварину, в якої голова буде від зайця, тулуб ? від крокодила, хвіст ? від лисиці, а ноги ? від жирафи. Можливі інші комбінації. Показники в таблиці залежать від цілі творчого завдання.
|
Частини тіла Тварина |
Голова |
Тулуб |
Хвіст |
Лапи |
|
|
Заєць |
|||||
|
Жирафа |
|||||
|
Лисиця |
|||||
|
Крокодил |
|||||
4. Обговорюються способи збереження фантастичних тварин у незвичних умовах.
5. Виводяться правила існування, виживання цих об’єктів у незвичних умовах.
6. Організовується продуктивна діяльність за змістом обговореного (малювання, ліплення, складання казки тощо).
4. Прогнозна задача
Ці задачі передбачають аналіз позитивних і негативних наслідків відомих усім явищ, відкриттів, рішень.
Послідовність розумових операцій із систематизації об’єктів живої природи:
1. Накресліть таблицю, яка складається з 9 екранів («дев’ятиекранка»).
2. Оберіть предмет, який ви будете аналізувати.
3. Заповніть таблицю в певному порядку, починаючи із центрального екрана (усно або письмово).
|
6. |
3. Надсистема (місце, клас) |
9. |
|
|
4. Минуле |
1. Система (об’єкт, його властивості, функції) |
7. Майбутнє |
|
|
5. |
2. Підсистема (частина) |
8. |
|
Послідовність роботи наступна:
1. Хто або що це? Яке воно? Його функції і властивості.
2. З яких частин складається?
3. Де живе, знаходиться? До якого класу належить?
4. Яким об’єкт був у минулому?
5. З яких частин складався в минулому?
6. Де знаходився. До якого класу належав у минулому?
7. Яким об’єкт буде в майбутньому?
8. З яких частин буде складатися?
9. де буде мешкати,до якого класу належатиме?
Висновок: зміни живого об’єкта залежать від таких умов: світло, тепло, вода,повітря, їжа.
5. Задача-відкриття
У результаті розв’язування таких задач учень отримує нові знання про природу, «перевідкриває» явище.
6. Задача з доповненою умовою
Умова такої задачі допускає декілька варіантів трактування. Діти аналізують задачу і самостійно вводять необхідні дані і обмеження.
Наприклад, Мама прийшла додому і побачила, що в коридорі стоїть 8 черевиків. Скільки дітей грається в кімнаті?
Ситуація, описана в задачі, розкладається як мінімум на три задачі:
а) Припустімо, не більше 4-х, якщо всі діти роззулися і всі черевики були дитячими.
б) Припустімо, більше, ніж 4, якщо хтось з дітей не роззувся або прийшов босий.
в) Припустімо, менше, ніж 4, якщо черевики були не тільки дитячими, а й дорослими. У задачі нічого не сказано про розмір взуття.
7. Задача з недостатніми даними
Робота з такими задачами сприяє формуванню розумових операцій, які засновані на дихотомії.
Головний засіб роботи з дітьми з навчання звуження поля пошуку (дихотомії) є гра «Так — Ні». На її основі розроблені тренінги в різних предметних галузях.
Задача. У чорному ящику лежить невідомий предмет. Назвіть його. Можливі запитання:
- Цей предмет природного світу?
- Так. (Отже, всі об’єкти рукотворного світу вже не називаються дітьми.)
- Він належить до неживої природи?
- Ні. (Значить, цей предмет належить до живої природи.)
- Це рослина?
- Так.
- Це трава?
- Так.
І т. ін.
Щоб задачі, які доведеться вирішувати дітям, були цікавими, зрозумілими і мала розв’язання незалежно від рівня її складності, слід дотримуватися таких основних вимоги до умови навчальної (винахідницької або дослідницької) задачі:
- достатність умови;
- коректність питання;
- наявність суперечності.
Наприклад. У королівської кобри (найбільшої отруйної змії у світі) довжина отруйних зубів досягає 3-4 см. Від її укусів гинуть не тільки люди, але й такі великі тварини, як носороги та слони. Зрозуміло, кобру можна тижнями не діставати з мішка або кошика, в яких її звичайно перевозять ловці змій.-Адже змії можуть довго обходитися без води та їжі. Але така змія легко прокусить мішок або кошик, й тоді ловцеві загрожує смертельна небезпека.
3. Прийоми розвитку творчої особистості
Технологія ТРВЗ для дошкільників і молодших школярів є технологією колективних ігор і занять з детальними методичними рекомендаціями. Вона має на меті не замінити основну програму, за якою працює педагог, а максимально підвищити її ефективність. Основу технології становлять ігри-заняття, під час яких діти знайомляться з навколишнім світом, вчаться виявляти суперечливі властивості предметів, явищ і розв’язувати ці суперечності, і які передбачають самостійний вибір дитиною теми, матеріалу та виду діяльності.
Прийоми, які застосовують у технології ТРВЗ, розвивають такі пізнавальні та творчі здібності дітей, як уміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, робити висновки, інтегрувати й синтезувати інформацію, аналізувати ситуації, передбачати наслідки, вибудовувати гіпотези, застосовувати нові ідеї та методи розв’язання задач на практиці; здатність висловлювати оригінальні ідеї і винаходити нове; творча уява, дивергентність мислення (здатність припускати існування кількох правильних відповідей на одне запитання і продукувати оригінальні творчі ідеї), розуміння неоднозначності ідей, розвинена інтуїція та ін.
Наведемо приклади прийомів, які варто використовувати у початкових класах:
1. «Мозковий штурм»
Це ефективний прийом колективного обговорення, пошук рішень, що спонукає учасників виявляти уяву і творчість, бо вможливлює вільне висловлення думок усіх учасників та учасниць і допомагає знаходити кілька рішень з конкретної теми.
2. Синектика
Найкращим з різновидів «мозкового штурму» є синектика. Особливостями її є дозвіл на критику. А головне ? обов’язкове застосування ґрунтованих на аналогії 4 прийомів:
1) прямої аналогії: як раніше розв’язувалися подібні проблеми;
2) особистісної або емпатичної ? спробувати ввійти в образ даного об’єкта й розв’язати проблему з його точки зору;
3) символічної (дати коротке символічне визначення проблеми);
4) фантастичної ? уявити, як би це розв’язували фантастичні персонажі.
3. «Думай про інше»
Багато винаходів у нашому житті мають «аналоги» у природі. Літак схожий на птаха, вертоліт ? на бабку, підводний човен ? на рибу. Щоб винаходити, треба бути спостережливим, уміти придумувати на що схожі різні предмети.
Послідовність проведення тренінгу
1. На дошці малюють який-небудь схематичний малюнок.
2. Пропонується декілька варіантів, на що схоже намальоване.
3. Пропонується назвати 3-4 об’єкти, які не схожі наданий малюнок.
4. Треба довести, що малюнок схожий на кожний з названих випадкових об’єктів.
5. Порівнюються варіанти відповідей І і II стовпчиків: де розв’язання більш цікаві й чому?
6. Організувати продуктивну діяльність дітей (малювання, ліплення, складання казки тощо).
5. Емпатія
Метод емпатії розроблений У. Гордоном (США) у середині XX ст. Суть методу емпатії — зробити незнайоме знайомим, а звичне ? чужим. В основі такої робити лежить особистісне ототожнювання самого себе з ким або чим-небудь, уміння співпереживати об’єкту в цьому стані.
Цей метод учить дітей змінювати точку зору на звичні об’єкти за допомогою перетворення себе на кого-небудь або що-небудь у проблемній ситуації.
Послідовність проведення тренінгу:
1. Запропонувати дітям уявити який-небудь об’єкт. Наприклад: кімнатна рослина ? фіалка.
2. Обговорити об’єкт із звичайної точки зору. Наприклад: зовнішній вигляд, залежність росту від догляду за квіткою, емоційний стан людини, коли вона сприймає фіалку різними органами.
3. Запропонувати пофантазувати (перетворитися наданий об’єкті в якій-небудь ситуації та розказати про свої почуття вданий момент).
Наприклад:
Ти ? фіалка, яку забули полити і на три дні залишили зовсім одна на підвіконні, освітленому яскравим сонцем. Розкажи про те, що ти відчуваєш при цьому.
4. Організувати продуктивну діяльність дітей: малювання, ліплення, аплікація, складання казок.
Навчання повинно проходити за 4 етапами:
1 етап ? учитель сам розказує, що відчуває або що уявив;
2 етап ? розповідь вчителя доповнюється відповідями дітей;
3 етап ? діти самі розказують, що відчули або уявили; вчитель доповнює, уточнює і розширює уявлення дітей про точку зору на об’єкт;
6. «Добре ? погано»
Цей метод дозволяє розглядати будь-який об’єкт або явище з позитивної й негативної точки зору.
Послідовність проведення вправи така:
1. Називається об’єкт чи явище (О/Я).
2. Потрібно знайти в ньому якнайбільше позитивних і негативних сторін (ознак).
3. До виявленої ознаки найти протилежну (негативну) ознаку.
Наприклад:
- поняття «снігопад»: добре ліпити із свіжого снігу снігову бабу, але засніженими шляхами погано їхати машинам;
- «голосна музика»: добре зранку — швидко прокидаєшся і робиш зарядку, але ввечері заважає робити уроки і спати.
Гра «Добре — погано» розвиває мову дитини, її фантазію, вчить розмірковувати; яскраво ілюструє деякі закони діалектики, зокрема такі її категорії, як протиріччя, якість і кількість, можливість і дійсність.
4. Розвиток мовленнєвих творчих здібностей за Джанні Родарі
Дитина розвивається під впливом виховання, впливом вражень від оточуючого середовища. У неї з’являється інтерес до життя. Гра — найбільш доступний для дитини вид діяльності, своєрідний спосіб переробки отриманих вражень. Враження пробуджують у дітей різноманітні почуття, мрії, підштовхують їх до творчості. Через гру можна розвивати різноманітні творчі здібності: образотворчі, мовленнєві, музичні здібності.
У розвитку мовленнєвих творчих здібностей використовуються різні види ігор: дидактичні, театралізовані, сюжетно-рольові, ігри-фантазування.
Ігри-фантазування являються найбільш ефективним засобом в розвитку творчості дитини. В даних іграх дитина має змогу грати зі словами, створює незвичайні слова, загадки, віршики, казки, оповідання. У грі-фантазуванні дитина може проекспериментувати, багаторазово виконати будь-яку дію, від якої вона отримує задоволення і наявний продукт її діяльності.
Гру-фантазування можна розглядати як творчість, тому що у ній розвиваються такі важливі характеристики творчості як:
? швидкість думки — здатність до генерування як найбільшого числа ідей, фактично кількість ідей, що виникають за одиницю часу.
? гнучкість мислення — здібність легко переходити від полярних за змістом явище одного класу до іншого. У процесі творчості необхідно вміти гнучко змінювати стратегію й тактику творчого пошуку, переключатися з однієї ідеї на іншу, вміти переносити ідеї з одного об’єкта на інший і бути готовим до отримання парадоксального рішення;
- ? оригінальність — здатність формулювати нові, неочікувані ідеї, що відрізняються від загальноприйнятих;
- ? розробленість — уміння не просто генерувати ідеї, а й творчо розробляти їх;
- ? сміливість — здатність приймати рішення в ситуаціях невизначеності;
- ? допитливість — відкритість та інтерес до всього нового; уміння помічати незвичайне у звичайному, дивуватися йому.
Ігри-фантазування сприяють розвитку мовленнєвих здібностей, пізнавальної активності, самостійності, творчості, самореалізації дітей. Ігри-фантазування включають в себе вирішення багатьох завдань: навчальних, розвивальних, пізнавальних, інтелектуальних, трудових, нестандартних, творчих (І. Лернер, М. Махмутов, В. Моляко, Г. Сирота та ін.).
Італійський письменник Джанні Родарі також притримувався думки, що ігри-фантазування сприяють розвитку фантазії, уяви. Уява дозволяє дітям сприймати найфантастичніші казкові образи і ситуації як реальні. Родарі стверджував, що в процесі сприйняття дитина постійно збагачується враженням про предмети, явища і зв’язки між ними. Але так як життєвий досвід дитини дуже малий і можливість оцінки «Що я бачу?» недостатня в її психіці виникає постійне перекомбінування вражень. Виникає велика кількість нових зв’язків між предметами і явищами
Дж.Родарі пропонував «переробляти класичні казки, популяризуючи їх у формі ігор» [2, с.60], і тим самим розвивати фантазію школярів. Важливість казки, на думку Дж.Родарі, полягає в тому, що саме казка виступає засобом залучення дитини до довколишнього життя, до світу людської долі, до світу історії. Казка — це джерело, з якого дитина черпає відомості про реальність, яка їй ще не відома, про яку вона ще нічого не знає. У структурі казки дитина бачить структуру власної уяви і в той же час розвиває її у собі, створюючи один із найнеобхідніших засобів пізнання світу, оволодіння реальністю, вважає Дж.Родарі. творчий особистість мовленнєвий уява
У 1973 році вийшла нова книга Родарі з незвичною назвою: «Граматика фантазії. Введення в мистецтво придумування історій». Ця книга написана в легкій і витонченій формі есе про фантазію, уяву, його «механіку» і роль у творчій діяльності дитини. Родарі в цьому дослідженні підводить підсумки свого письменницького і педагогічного досвіду, багато в чому спираючи на радянську педагогічну думку. Автора цікавить проблема розвитку творчого начала в дітей. Він учить дорослих грати з дітьми — фантазувати, придумувати, складати.
Ряд розділів книги присвячений аналізові структури казки і різних способів її побудови. У книзі живуть образи і приклади з народного життя, герої італійських народних казок, нею прикрашають промовки і байки, які самі собою виникають з асоціацій, із гри слів і співзвучностей. М’який гумор сполучається в ній з живою манерою викладу.
«Граматика фантазії» Родарі переведена на багато мов. Ідея, що лежить в основі «Граматики», проста: вона зводиться до того, що уява не є привілегією деяких, а нею наділені усі.
Ряд прийомів фантазування Джанні Родарі, описаних в «Граматиці фантазії», успішно можна використовувати в початкових класах у межах уроку мови чи читання.
1. Прийом «Кола по воді»
Цей прийом нагадує кинутий у воду камінь, від якого розходяться кола, затягуючи всі предмети. Так і від одного слова може починатися рух, який дає поштовх для нових асоціацій та приводить до створення цілої історії.
Послідовність дій така:
1. Обираємо слово з 5-6 букв, без м’якого знаку, апострофа.
2. Записуємо це слово в стовпчик.
3. Поряд із кожною буквою записуємо будь-який іменник, який починається з даної букви.
Наприклад:
с — сон
о — одяг
н — ножиці
ц — цукерка
е — ескімо
4. Складіть оповідання з використанням усіх слів. Заголовок — слово «Сонце». (Або слово сонце повинно виражати головну думку складеного оповідання.)
Ще зі слова-«каменя» можна скласти речення. Наприклад: вікно.
Виросли іриси коло нашої оселі.
Вранці індик купався на озері.
Краще, щоб речення були фантастичними, тоді цікавішими будуть казки. (Дане слово в сюжеті казки може не брати участі, але складене речення повинно обов’язково бути в казці чи оповіданні.)
2. Біном фантазії
Виконується цей прийом у такій послідовності:
1. Два учні записують по одному слову так, щоб не бачити, що пише інший. Один записує назву живого предмета, інший — неживого. Потім ця пара слів стає початком нової незвичайної історії.
Наприклад: телефон — кішка.
2. За допомогою прийменників складаються і записуються різні словосполучення:
- кішка з телефоном;
- кішка без телефону;
- телефон під кішкою;
- кішка на телефоні;
- кішка у телефоні.
3. Далі ставимо дітям завдання придумати історії з відповідним заголовком або побудувати ланцюжок речень від першого слова до другого.
3. Довільний префікс
За допомогою цього прийому вчимо дітей утворювати нові, незвичайні слова, або ж «удосконалювати» предмети.
Спершу подаємо ряд префіксів та їх значення:
- аеро — повітряний (аеропорт);
- аква — водяний (акваланг);
- анти — проти (антиміль);
- архео — древній (археологія);
- астро — зірковий (астрономія);
- біо, зам, най, мікро, міні…
відео — бачити (відеомагнітофон);
- віце — помічник (віце-президент);
- зоо — тваринний (зоопарк);
- мело — музичний (меломан);
- моно — єдиний (монолог);
- мото — той, що рухається (мотоцикл);
- пів — половина (півкуля);
- супер — надзвичайний (супермен);
До запропонованого слова додається «довільний префікс» і з’являється нова цікава ідея:
Наприклад: об’єкти для вдосконалення — крісло, олівець, антипарасолька,…
Мелокрісло — музичне крісло, грає різні мелодії, коли на нього сідаєш; відеоолівець — перетворює в малюнок написане.
4. Прийом «Що потім?»
Використання цього прийому дозволяє придумувати продовження відомих сюжетів.
Наприклад: Лисиця з’їла колобка. Що потім? Як колобок поводився усередині лисиці?
(Може, він продовжував співати й заважав їй полювати? А може, він зміг вискочити й утекти від лисиці, коли вона позіхнула?)
5. Прийом «Фантастичне продовження»
Учитель називає будь-яку реальну подію. Наприклад; мисливець підняв рушницю і вистрелив у повітря.
А що було потім? Чим усе закінчилося?
Потрібно придумати казкові, незвичні наслідки.
6. Прийом «Кит і кіт»
Цей прийом нагадує сюжет однойменного вірша Б.Заходера, герої якого помінялися місцями. Виконуючи цю вправу, добираємо два слова, схожих за звучанням: ворона — корона.
Міняємо місцями обрані об’єкти: ворона опинилася на голові в королеви, а корона — на городі. Просимо дітей пояснити, як таке може статися.
(Одного разу подув такий сильний вітер. Він здув з голови королеви корону і заніс її на город за містом. У цей час ворона, яка спала, впала з гілки прямо на голову королеві, але вона нічого не помітила.)
Пропонуємо придумати продовження казки.
7. Фантастичні гіпотези (Що було б, якби …)
Придумування історій, сюжет яких будується на обговоренні: що було б, якби…?
Наприклад: якби раптово зникло сонце, якби люди перестали хворіти, якби в клас зайшов інопланетянин.
8. Прийоми складання казок
Дж.Родарі пропонує кілька вправ, за допомогою яких діти вчаться фантазувати і складати казки:
1. «Салат із казок».
Поєднання в одній казці героїв з різних казок та придумування їх спільних історій (метод «Морфологічний аналіз»).
Наприклад, кіт у чоботях нехай подружиться з Дюймовочкою, а троє поросят — з Білосніжкою.
2. «Казки навиворіт».
Характери героїв відомої казки змінюються на протилежні. Треба придумати, як зміниться сюжет казки.
Наприклад: хитрий колобок, який обдурив довірливу лисицю.
Складаючи казку, діти мають користуватися такою структурою:
1. Герої.
2. Злодії.
3. Мета, до якої герой прагне, а злодій заважає її досягнути.
4. Чарівні предмети.
5. Чаклунства.
6. Перетворення героїв.
7. Місце події.
Інший спосіб складання казок: у відому казку включають доповнення, яких раніше в ній не було. Наприклад, у казці «Золотий ключик» з’являється потяг.
Чарівні предмети: шапка-невидимка, чарівна паличка, золотий ключик, квітка-семицвітка, чарівна лампа, чоботи-скороходи, срібні туфельки, машина часу.
Перетворення: на комара, муху, джмеля, лева, мишу, карлика, диких лебедів, ліліпутів.
Чарівні країни: країна Брехунів, Королівство Кривих Дзеркал, Ліліпутія, країна Дурнів, Смарагдове місто, країна Невивчеиих уроків, країна Чудес, країна Вічних Канікул.
9. Створення лімерика
Лімерик ? форма короткого жартівливого вірша, який з’явився у Великобританії і поширився із середини 18 століття. Базується вірш на обіграванні нісенітниці.
Схема побудови лімерика така:
1 стрічка ? герой;
2 стрічка ? характеристика героя;
3 і 4 стрічки ? дії героя, чи дії відносно нього;
5 стрічка ? висновок, результат, чи повторення першої стрічки.
На початковому етапі вихователь пропонує дітям складати смішні вірші, користуючись таблицею з моделлю складання лімерика:
1. Був собі будь-який об’єкт;
2. І був він такий-то (характеристика);
3. Виконував певні дії;
4. Або з кимсь взаємодіяв;
5. Вказівка на незвичність об’єкта.
Наприклад:
Жив-був ведмідь добрий
І був завжди дуже мокрий,
По болоту все ходив,
Але жабок не давив.
Ось який ведмідь уважний!
Можна запропонувати дітям пригадати кілька пар слів, що римуються (пташка — мурашка, книжка — мишка, сонечко — віконечко тощо).
Разом із дітьми вихователь складає текст лімерика за моделлю.
10. Конструювання загадок.
Цікавим видом роботи є складання загадок,
Загадки складаються за наступним алгоритмом:
1. Вибір об’єкта загадки (наприклад, ґудзик).
2. Заповнення таблиці:
За ознаками
|
Який? |
Слова-зв’язки |
Що таке саме? |
|
|
як … але не … |
|||
За асоціацією
|
На що схоже? |
Слова-зв’язки |
Чим відрізняється? |
|
|
як … але не … |
|||
За діями
|
Що робить? |
Слова-зв’язки |
Який об’єкт робить так само? |
|
|
як … але не … |
|||
а) спочатку заповнити ліву частину таблиці 3-4 порівняннями;
- б) заповнити праву частину таблиці;
- в) встановлення слів-зв’язок «як», «але не».
3. Зачитування загадки.
Наприклад:
Сніг
|
Який? |
Слова-зв’язки |
Що таке саме? |
|
|
білий |
як … але не … |
цукор |
|
|
легкий |
пух |
||
|
без ніг |
іде |
||
Білий але не цукор, легкий але не вата, без ніг, а йде.
5. Розвитку творчої уяви за допомогою карт В.Проппа, Ф.Пассаторе
Розвитку творчої уяви дітей, а отже і розвитку мовлення, сприяє використання так званих «карт Проппа».
Відомий російський філолог В. Я. Пропп, проаналізувавши структуру багатьох казок, прийшов до висновку, що більшість із них побудована за однією схемою, в основі якої лежать дії героїв. В систему Пропп уклав 31 пункт і кожний пункт ? це якась дія.
Джанні Родарі запропонував використовувати систему Проппа як окрему методику, скоротивши кількість пунктів до 20. На їх основі зроблено 20 карт.
«Карти Проппа» мають такі назви:
1. Припис або заборона.
2. Порушення.
3. Шкода.
4. Від’їзд героя.
5. Завдання.
6. Зустріч із дарувальником.
7. Чарівні дарунки.
8. Поява героя.
9. Надприродні властивості антигероя.
10. Боротьба.
11. Перемога.
12. Повернення додому.
13. Прибуття додому.
14. Несправжній герой.
15. Важкі випробовування.
16. Біда ліквідовується.
17. Упізнавання героя.
18. Несправжній герой викривається.
19. Покарання антигероя.
20. Весілля.
Під час гри-занять дітям, які сидять за столом, роздають карти, обирають місце дії, казкового героя, про якого складатимуть казку. Потім кожен по черзі описує ситуацію, дію, яка відповідає його карті. Діти залюбки змішують карти і вигадують свої правила. Наприклад, розповідь може відбуватися на основі навмання вибраних однієї чи двох карт або складання казки з кінця.
Цікаву гру придумав Франко Пассаторе. Вона полягає в тому, щоб колективно придумати і проілюструвати розповідь. Для гри готуються, наприклад, 50 карток з наклеєними на них різноманітними картинками, вирізаними з газет і журналів. Ведучий пропонує кому-небудь вийняти зі стосу, не дивлячись, одну картку. Перший учасник гри починає свою розповідь по картці, по-своєму описуючи її, решта уважно слухають, готуючись продовжити цю розповідь вже по своїй картці. Сусід, якому дістанеться продовжити розповідь, розкриваючи сенс наступної картки, повинен пов’язати свою частину з попередньою і проілюструвати подальший хід оповідання малюнком. На останнього розповідача покладається завдання придумати кінець.
Застосування педагогами універсальних методів розвитку творчості й нестандартного мислення дітей дає змогу підвищити ефективність навчально-виховного процесу.
Література
1. Альтшуллер Г. С. Найти идею. Введение в теорию решения изобретательских задач. — Новосибирск, 1986.
2. Дж. Родари. Грамматика фантазии. Введение в искусство придумывания историй. — М.: Прогресс, 1978. — 206 с.
3. Дичківська І. М. Інноваційні педагогічні технології: Навч. посіб. — К.: Академвидав, 2004. — 352 с.
4. Макрідіна Л. О. Використання сучасних технологій у педагогічній діяльності: ТРВЗ-педагогіка // Початкова школа. — 1995. — № 7.
5. Меерович М.И., Шрагина Л.И. Технология творческого мышления: Практическое пособие. — Мн.: Харвест, 2003. — 432 с.
6. Огнева Н. Играем по системе ТРИЗ //Дошк. восп. — 1998. ? № 5.
7. Телячук В. П., Лесіна О. В. Сходинками творчості. Методика ТРВЗ у початковій школі. — Харків, 2007. — 112 с.
